Наприкінці вересня виповнилося 30 років першому фестивалю "Червона рута". Бард Едуард Драч, який став одним з його лауреатів, згадує про фестиваль, як про першу культурну революцію.

Про це він розповів в інтерв'ю журналу "Країна".

"Я випадково познайомився з людьми, які просували саму ідею фестивалю пам'яті Володимира Івасюка – Кирилом Стеценком, Олегом Репецьким. Мені запропонували пройти відбіркові тури", - згадав співак.

За його словами, саме на першій " Червоній руті" українська творча інтелігенція зібралася разом. Саме тоді вперше заспівали гімн України і принесли на трибуни синьо-жовті прапори.

"Щось уже нуртувало до того. Але вибух настав уже на "Червоній руті". Там ми вперше побачили нашу діаспору, як західну, так і східну: приїздили українці і з Польщі, і з Росії.

Український гімн на фестивалі заспівали тричі. Вперше взагалі у стилі Джиммі Гендрікса –його заграв на гітарі Славко Галатин дуету "Дарка і Славко". Почав ніби імпровізувати, і раптом з'явилася в цьому імпровізі мелодія гімну. Її народ підхопив. Потім ще раз гімн заспівала діаспора уже на заключному концерті. І втретє його заспівав Василь Жданкін.

Прапори на фестиваль проносили з самого початку. Людей з синьо-жовтими прапорами міліція била і затримували у відділки. Навіть Андрій Панчишин і Тарас Чубай постраждали за те,що захищали когось із прапорами.

За нами, лауреатами, посилено слідкували. Коли ми йшли на заключний концерт, "Товариство Лева" проривалося з прапорами, наче в бій. На них кинулися міліціянти. При проході Василь Жданкін почав кричати: "Що ви, собаки, б'єте людей?". Міліція розвернулася до Василя, але кадебісти, які за нами йшли. Подіставали відразу свої корочки: "Лауреатів не чіпати". Міліціянти розвертаються і знов б'ють "Товариство Лева". Після цього Василь Жданкін і вирішив заспівати "Ще не вмерла", уже зі стадіону. Я його від цього відмовляв: "Ми ж уже два рази її співали. Заспокойся". – "Нє, я заспіваю", - розповів Драч.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Наші предки людей без почуття гумору до розмноження не допускали - Едуард Драч

"Трансляція "Червоної рути" була не пряма, а "крива": події на екрані на 5 хвилин запізнювалася від реального часу. За цей період намагалися вирізати всі моменти, де в натовпі з'явилися синьо-жовті прапори. Чув, люди казали: "Ходив дзвонити додому, так там кажуть, що екрані показують тільки синьо-червоні прапори Української РСР". Телевізійна картинка відрізнялася від того, що було насправді. Але потім місцеві чернівецькі телевізійники напоїли київську журналістку, яка була відповідальна за те, щоб не пропускати "крамолу" в ефір. І тому синьо-жовті прапори в ефір таки пішли", - додав він.

Інтерв'ю з Едуардом Драчем читайте в журналі "Країна".

×