Ексклюзиви
Середа, 04 березня 2020 13:32

Митці змагалися за Шевченківську премію як за трофей - художниця Влада Ралко
16

  У столичному Довженко-центрі показали проєкти переможця та номінантів цьогорічної  Шевченківської  премії  у категорії  «Візуальні мистецтва».
Фото: Марина Непийвода
  У столичному Довженко-центрі показали проєкти переможця та номінантів цьогорічної  Шевченківської  премії  у категорії  «Візуальні мистецтва».
  У столичному Довженко-центрі показали проєкти переможця та номінантів цьогорічної  Шевченківської  премії  у категорії  «Візуальні мистецтва».
  У столичному Довженко-центрі показали проєкти переможця та номінантів цьогорічної  Шевченківської  премії  у категорії  «Візуальні мистецтва».
  У столичному Довженко-центрі показали проєкти переможця та номінантів цьогорічної  Шевченківської  премії  у категорії  «Візуальні мистецтва».

До 4 березня в столичному Довженко-центрі триває виставка "Короткий список", яка знайомить із проєктами трьох фіналістів Шевченківської премії у номінації "Візуальні мистецтва". Це "Імперія снів" Сергія Браткова, "Карусель" Олександра Глядєлова та "(не)означені" Нікіти Кадана.

"У премії дуже складна репутація. Завжди здавалося так, що держава ніби виказує своє благовоління і художник отримує якусь почесну відзнаку, - каже членкиня Шевченківського комітету, художниця Влада Ралко. - Митці змагалися за цю премію як за якийсь трофей. На нашу думку, культура взагалі і є справжньою історією держави. А ця премія є змогою держави зауважити і показати, що є нашою справжньою історією в літературі, візуальному мистецтві, публіцистиці, театрі. У всіх трьох номінантів премії "Візуальне мистецтво" є спільна лінія. Хоча вибрані вони стихійно, голосуванням.

- Усі три проєкти базуються на фотографії, її осмисленні, - додає мистецтвознавиця Тетяна Кочубінська. - В серії Нікіти Кадана фотографія стає способом переосмислити битви пам'яті, маніпуляцію з історією. Братков використовує особистий архів ще з 1990-х, показує колажований погляд на сьогоднішню дійсність, неможливість її вловити у світі політичних маніпуляцій. "Карусель" Глядєлова - осмислення сьогоднішньої ситуації, її турбулентності. Через фотографії різних років. Це висловлювання про сучасну Україну, неможливість зрозуміти, що є правдою. Всі проєкти відображають нерв нашого часу. Вони пов'язані з пам'яттю. Як ми реагуємо на інформацію, як образ впливає на нашу свідомість".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Назвали лауреатів Шевченківської премії-2020

Проєкт Нікіти Кадана "(не)означені" показували 2017-го в міському центрі історії Львова. Це 30 графічних робіт (малюнки вугіллям, акварель) та тексти істориків і філософів, пов'язані з осмисленням пам'яті.

"Нікіта Кадан використав архівні фотографії 1930-40-х. З яких зробив малюнки, - продовжує Тетяна Кочубінська. - Фото людини, яка вмирає від голоду на вулиці, львівського погрому, польських та українських жертв Волинської різні, жертв НКВС, убитих під час німецької окупації. Але це не просто перемальовування. Художник розмірковує про документ, значення свідчень. Як ми трактуємо неоднозначні історичні події, які є джерелом для маніпуляцій. Коли бачимо вбиту людину, вмикаємо емпатію, незалежно від релігійних чи політичних позицій. Це фото в різних джерелах підписувалося як "убитий членами УПА селянин чи поляк". Нівелюються страждання людини, вона стає інструментом для пропаганди. Кадан пропонує осмислити масове насильство в минулому, шукати свою ідентичність. Завершує його проєкт картина "Національний пейзаж". Зображений шлях, що йде вдалину. Пейзаж як свідок крові, вбивств, знущань людини над людиною. Далі - темрява історії та намагання відчути себе".

Сергій Братков був номінований на Шевченківську премію з проєктом "Імперія снів". Серія складається з 17 колажів у вигляді підковдр та відео "Сто".

"Сергій Братков постійно фотографує. І світлини з особистого архіву стали основою його текстильних панно, - розповідає Тетяна Кочубінська. - Зробив на них колажі. Як відображення неможливості охопити сучасну дійсність, коли є суперечливі інформаційні потоки. Вихоплює образи насилля з повсякдення. Завдяки колажу концентрує і посилює їх. Затримка рейсу в московському аеропорту "Шереметьєво" зараз асоціюється з біженцями та переселенцями. Червону штору знято в Донецьку 2012 року, в культурному центрі "Ізоляція". Слона, затиснутого в маленький простір, - у Калінінградському зоопарку. Танки на вулицях Москви на початку 2000-х. Коли ми співставляємо всі ці фото, формуються складні політичні значення. На відео брат художника, архітектор Юрій Братков рахує роки до ста. Звучить "Лебедине озеро", яке асоціюється з путчем. Разом це схоже на марення, відсторонення від дійсності та очікування. Видається передчуттям художника сучасних трагічних подій".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мінікульт зараз говорить тільки про читання. А не про книги. Читати можна і написи на парканах - Олександр Афонін

Шевченківську премію в номінації "Візуальні мистецтва" здобув проєкт "Карусель" Олександра Глядєлова. Складається з 29 світлин, зроблених у 1996-2019 роках. Їх знято в дитячих інтернатах, місцях позбавлення волі, в'язничних лікарнях, у зоні воєнних дій на Донбасі. Фотограф отримає 200 тис. грн.

"Людей на світлинах вилучено з життя примусово, відкинуто системою. Зазвичай ми відмовляємося від незручної історії. Не хочемо бачити всі ці ситуації, виходити зі свого комфортного кола. Але, не прийнявши і не переосмисливши їх, не зможемо рухатися далі", - вважає Влада Ралко.

Зараз ви читаєте новину «Митці змагалися за Шевченківську премію як за трофей - художниця Влада Ралко». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 251
Голосування Хто має отримати національну кінопремію "Золота дзиґа" за найкращий український фільм 2019 року?
  • Вулкан
  • Гуцулка Ксеня
  • Додому
  • Мої думки тихі
  • Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго
  • Інший фільм
Переглянути
Погода