16 квітня відбудеться прем'єра вистави "Сни Васіліси Єгоровни" за творами Леся Подерв'янського. Про це художник й драматург розповів на своєму творчому ввечері, який відбувся в київському Будинку вчених.
"Зранку я варю каву своєму другу Андрію Крітенко й ми працюємо в мене вдома над майбутнім спектаклем, отримуємо справжнє задоволення. В першій нашій виставі "Павлік Морозов" не було практично слабих місць. Спектакль на доброму європейському рівні, з добрим акторським складом. Те, що більшість з них - не професіонали, так на це наш режисер каже, що професіоналізм українських акторів нічого не вартий - це напрацьовані штампи й не більше. Справжній добрий актор - це бути самим собою при цьому, якщо ти - особистість, нічого більше не треба на сцені, хіба що максимальна відвертість. Хто бачив виставу, пам'ятає двох чудових стриптизерш, які просто грали самі себе чесно, добре й гарно", - розповів Подерв'янський.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Брати Клички разом зі Сталлоне продюсують мюзикл "Роккі"
В основі "Снів Васіліси Єгоровни" будуть 9 старих п'єс драматурга. Буде задіяна частина акторів з попереднього спектаклю.
"Частина тому, що на сцені цього разу буде значно менше людей. Знову буду сценографом. Під час роботи в театрі взагалі не звертаю уваги на свої авторські ремарки, в п'єсах для мене це лише літературний прийом. На виставі "Павлік Морозов" у нас за світло відповідали німці Себастьян Альфонс й Петер Мюлер - провідні німецькі художники, які працювали в Ла Скала у Віденській опері.
Цікаво, що української не знають, але з дійства на сцені все зрозуміли й були у захваті, але це театр, а не література. Бо перекласти мої п'єси, скажімо, англійською неймовірно важко. Перекладач має бути неймовірною людиною, яка володіє досконало українською й виріс в Бронксі чи іншому пролетарському районі, ще й досконало володіє мовою цих місць", - пояснив художник.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Народні артисти отримують 2800 гривень
Він вважає, що до 35 років кожен має прочитати все, що того варте.
"Я так зробив, тепер за що нове не візьмусь після двох сторінок книга летить у смітник. А от Гомера, Шевченка, Пушкіна, Фолкнера, Платонова, Шекспіра можу весь час перечитувати. Хоча напевно найбільше на мене вплинули дитячі поїздки в село на Полтавщину. Мене туди батьки закидали до дідуся й бабусі. Ніякого відношення вони до того села не мали, дід був затятий рибалка й винаймав там хату на річці Псел. Там був друг - колишній поліцай. Його звали Іван. Й моя бабуся не любила, коли я з ним спілкувався. Він відсидів у тюрмі й був абсолютно "конченою людиною", п'яницею. Тому в колгоспі він займав найнижчий щабель в ієрархії: він був біля волів і коней, що мені було й треба. Часто напивався, й я замість нього запрягав цих волів й коней, купався в стихії його неоковирно художнього мату", - згадав він.
2 
4880
Коментарі