Публіцист, літературний критик Олександр Бойченко написав відкритого листа письменнику Юрію Андруховичу до його 60-ліття.
"Нам усім страшенно пощастило, – зауважив ти якось у розмові зі мною ж. – Адже кожен із нас міг просто не народитися, уявляєш?" За всіх не скажу, всі хай самі за себе говорять, а особисто я – ні, не уявляю. Але зараз спробую уявити. Отже, якби ти 60 років тому не народився, то щонайменше не був би придатний до військової служби загалом і до служби в чернівецькій учебці зокрема. Внаслідок чого не лише б не постав цикл твоїх армійських оповідань "Зліва, де серце", а й не відбулося б парадоксальної, хоч і типової трансформації ненависті до минулого в ностальгійні спогади про нього. Коротше, якби Чернівці не виявилися колись місцем твоєї неволі, то, можливо, згодом ти б не полюбив до них їздити, і я б не прискакав десь навесні 1998 року на твій виступ, і ми б не познайомилися. Зрештою, ми б і так не познайомилися, якби ти не народився 60 років тому. І я б не прочитав твоїх віршів, і не ввів їх потайки у свій курс вступу до літературознавства", - свого листа Бойченко опублікував у виданні ZBRUC.
"Якби ти не написав "Рекреацій" – цього прощання з імперією, замаскованого під Свято Воскресаючого Духу, я не пережив би карколомної літературознавчої пригоди, не порівнявши на десяти академічних сторінках твій перший роман із "Фієстою" Гемінґвея.
Також мені б на думку не спало, що до "Московіади"– твого другого роману – ідеально пасує концепція Джозефа Кемпбелла про "мономіфологічну" подорож культурного героя з тисячею облич, який, покинувши домівку і вирушивши на пошуки чогось життєво необхідного, зустрічається на своєму шляху з "тінню", з екзотичною богинею, з ворожими та дружніми силами, проходить низку випробувань, головне з яких стається у підземному царстві, а після досягнення кінцевої мети, після репетиції смерті й воскресіння, повертається – озброєний новою силою чи новим розумінням себе і світу – додому".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Митці змагалися за Шевченківську премію як за трофей - художниця Влада Ралко
А без "Перверзії" ми б не мали зразкової постмодерністської розробки міфу про Орфея як ще одного – найважливішого у твоїй творчості – культурного героя і заразом жертви власного універсального мистецтва", - зазначив критик.
Також Бойченко у листі розповів про вплив Андруховича на його творчість.
"То звільнися й пиши", – порадив ти. Сумніваюся, чи те, що я відтоді написав, вартувало звільнення, але не сумніваюся, що звільнення варте того, щоб на нього наважитися і замість перевірки якихось тестів чи контрольних сісти й наговорити "Ворохтаріум". Або відредагувати "Лексикон інтимних міст" чи "Коханців Юстиції". Або що там далі буде.
Моя література і моє життя могли бути іншими. Слава Богу, що дав мені такі – Андруховичем писані", - закінчив Бойченко.
Юрію Андруховичу нині 60.
Народився у Івано-Франківську 13 березня 1960-го. Закінчив редакторське відділення Українського поліграфічного інституту у Львові та Вищі літературні курси при Літературному інституті Горького в Москві. Працював газетярем, служив у війську. 1985-го з Віктором Небораком та Олександром Ірванцем заснував поетичну групу Бу-Ба-Бу. Група однією з перших почала відновлювати в українській літературі карнавальні та буфонадні традиції, продемонструвала успішний приклад творення соціокультурного міту. Автор збірок поезій: "Небо і площі", "Середмістя", "Екзотичні птахи і рослини", "Пісні для Мертвого півня". Романи - "Рекреації", "Московіада", "Перверзія", "Дванадцять обручів", "Таємниця. Замість роману", "Дезорієнтація на місцевості", "Диявол ховається в сирі", "Тут похований Фантомас".
Твори Андруховича перекладали і видавали у Польщі, Німеччині, Канаді, Угорщині, Фінляндії, Хорватії, США, Швеції, Іспанії, Росії‚ Австрії.
3 
4880
Коментарі