Красиві обличчя. Але вони погані актори - кінокритик про стрічку "Антон і червона химера"

18 березня в український прокат вийшла історична драма "Антон і червона химера". Це остання робота грузинського режисера Зази Урушадзе.

10-річні німець Антон і єврей Яша - найкращі друзі. Живуть у поселенні Гільдендорф неподалік Одеси. Стають свідками червоного терору. Більшовики забирають продукти, худобу, страчують тих, хто намагається чинити спротив.

Фільм спільного виробництва України, Грузії, Канади та Литви. Знімали в селищі Стара Еметівка Біляївського району Одеської області, неподалік від Куяльницького лиману. На початку XX століття тут проживали близько двох млн німців. Після революції вони виїхали на історичну батьківщину.

В основу сценарію лягла книжка нащадка німецьких колоністів, канадського письменника Дейла Ейслера "Антон, його друг і російська революція". Писав на основі спогадів дядька Антона. Його батька вбили більшовики, які захопили їхнє селище влітку 1919-го.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росія знищила "німецький рай" в Україні

"Навіть у знімальній групі були нащадки поселенців. Наша художниця-постановниця, наприклад, - каже Володимир Левицький, виконавець ролі батька Яши. - Старався без перебору робити єврейський акцент. Я з Херсонщини, з дитинства чув різні мови. Поряд жили греки, молдавани, євреї. Для мене це було ніби відродження свого голосу. Грали російською. Шкода, що здублювали після нас. Хотів би порадитись з одеситами, чи правильно зобразив колорит".

Одна з антагоністів стрічки - чекістка Дора. Керувала грабунком селищ і вбивствами його жителів. За сюжетом коханка Льва Троцького. За словами творців фільму, існувала в реальному житті, однак це збірний образ.

 

"Важко щось сказати з приводу історичності моєї героїні. Багато документів знищено, - каже виконавиця ролі Тетяна Грачик. - Але досі по Одесі ходять чутки про "товариша Дору", яка влаштовувала страти. До того ж жорстокі. Дослідники кажуть, що Дору розстріляли чи повісили. Але там, де за документам мало б бути поховання, нічого немає. Також у Севастополі була чекістка, яка наказувала топити людей. Прототипів багато. Коханкою Троцького не була, навряд перетиналися. Це авторський вимисел заради надзавдання фільму.

Хотіла дослідити характер цієї жінки та зрозуміти, що спонукало її на такі жорстокі дії. Про причину розповіла в сцені, яку грали на кастингу. Шкода, що не ввійшла в фільм. Колись Дора постраждала від жителів цього хутору, вбили її батька. Втекла з матір'ю та бабою. Коли виросла, використала комуністичну ідеологію для помсти. Вона дає їй владу вирішувати, хто має право жити, а хто ні. Це було її виправдання. Уособленням цих ідей став Троцький, тому любила його до божевілля. До цього ж усе життя була позбавлена кохання".

"Еротичну сцену Троцького з Дорою зняли у перший же день, з першого дубля. Гримери жалілися, що я злизую весь грим. Але так сказав робити режисер, - каже Олег Симоненко, що зіграв Троцького. - Мені не треба було досліджувати цю історичну постать, знав про неї все ще зі школи. Але насамперед хотіли показати його як людину, а не демона. Коли починав грати, режисер зупиняв та казав: "Це погано, це театр". Мене це не ображало, я дійсно театральний актор".

 

"Фільм не сподобався, в ньому багато проблем, - каже кінокритик Ярослав Підгора-Гвяздовський. - Це видно на основі всього знімального процесу. Фільмували 3-4 роки. Перемонтовували, перетоновували. Напевно й переозвучували. Найімовірніше, знімали російською, а потім дублювали. Тому сцени, де герої говорять російською - єдині живі моменти.

У титрах вказують, що один з композиторів - Мирослав Скорик. Це як мінімум не так. По-перше, він помер рік тому. Використали його найвідомішу музику. Написана ще в 2000-х. Можливо, використали партитуру й розклали на інструменти. Але він не може називатися композитором, це не ексклюзивно написана музика до стрічки.

Сценарій сам по собі слабкий. Сама концепція фільму дивна. Бачимо певну елегічну атмосферу. Хоча він глибоко драматичний і трагічний. Найбільше дивує відсутність саме драматургічних акцентів. І це по всіх сценах. Не підкреслено те, де може бути певна увага та реакція глядача. Відповідно, вони не відіграні та провалені. Ні режисер, ні оператор не робить акцентів. Немає пауз, крупних планів. Це ж і називається кіно, це основи режисури. Багато чого зняли в розфокусі. Пояснили тим, що показують спогади. Не думаю, що це логічно та добре сприймається глядачем.

Є багато гарних типажів. Красиві обличчя. Це плюс. Але вони погані актори. Окрім литовських, бо професіоналізм не проп'єш. Діти взагалі не відігравали. Якщо вони такі, то задача постпродакшену - це покращити. Але на дубляж обрали так само поганих акторів. Вони не покращили те, що було погано.

Сама історія правильна. Добре, що поряд живуть німці. Але знову ж таки провалена. Не проговорили, чому дружба християнина та іудея - гостра. Чому це вау. Молодь точно не зрозуміє. Немає контрастів, відсутні піки. Навіщо тоді взагалі бралися? Те, що добре задумувалося, було погано втілено.

Режисер цієї стрічки, Заза Урушадзе, мав номінації на "Оскар" і "Золотий глобус" за фільм "Мандарини". За нього, до речі, грузини досі ненавидять. Фільм аля про мир, хоча в реальності його ніколи не було й не буде, найімовірніше. Це людина одного фільму. Не вартує великого обговорення".

×