Художник Леонід Литвин із села Крюківщина Києво-Святошинського району малює картини у повітці і ховає їх від злодіїв на горищі. Про це він розповів кореспонденту Gazeta.ua під час інтерв'ю.
"Малюю картини в повітці, а на горищі ховаю їх, бо в хаті покрасти можуть. Якось вночі хтось вікно вибив і дві картини вкрав. Ми міцно спали, то і не чули. Але добре, що крадій той тільки картини виніс, а нас не трогав. А після того всі картин повиносив на горище. Сюди не кожен наважиться залізти, бо голову звернуть можна", - сказав він.
Леонід Григорович живе разом з дружиною. Їхній двір обнесений забором із старих штахет. Дошки порепалися, лише на кількох видно залишки старої фарби: синьої, червоної і зеленої. На кількох дошках каліграфічним почерком виведено "Леонід Литвин". Літери зафарбовані білою фарбою з синім обідком. Повітку господар розмалював різнокольоровими квітами, цятками і метеликами. Зверху на ній великими літерами написано "Свобода. Бог. Україна", під цим написам інший - "Мені з жінкою не возиться, а вудка, фарби на Дніпрі знадобляться. Гей, я той, що мандрує як паломник і вигнанець у буремному світі".
Щоб зайти всередину, господар переступив через пластикове відро з пензлями і тазик з пробитою у дні діркою. Під стіною з лівого боку від входу стояла двометрова картина. На ній - голий Григорій Сковорода сидить на пеньку і дивиться на Києво-Печерську лавру.
"Сковорода був хитрим. Коли йшов дощ, він роздягався і ховав одежу в надійне місце. Коли дощ кінчався, він її доставав, одягав і був сухим. Картину почав малювати ще позаторік, досі не закінчив. Треба ще трохи фон прописати", - розповів Литвин.
На Крюківщину художник переїхав 1978 року. Останні 12 років живе без світла.
"Жили добре, поки мама не померла. Тоді в мене в хаті все коврами було вистелено, чисто і прибрано. А мама померла і все пішло догори дригом. Після її смерті мої рідні сестри картини з хати викидали. Казали: "Ти лучше б собі роботу найшов. Хіба це мужське діло красками стіни мазать?". Українські жінки бояться мистецтва як вогню, тому і стараються знищити усіх талановитих чоловіків. В мене тут сад був і город, мусив їм це все віддати, щоб діла до мене не мали. Так вони це сусідами попродавали, а самі пороз'їжджалися. У Керчі зараз живуть. Але зв'язок з ними я втратив", - поділився художник.
За життя Литвин мав три виставки: 1989, 2000 і 2013. Цього року його картини показували у столичному музеї імені Тараса Шевченка.
"Я народився в Керчі. Навчався в Дніпропетровському художньому училищі. Як закінчив навчання, 15 років з мольбертом подорожував Україною. Не раз хотів свої картини показати, та мені завжди відповідали: "Нам нужен соцреализм, а ваши картины с этим стилем никакой схожести не имеют". Я погодився з цим і вирішив нікуди не сунутись", - сказав Леонід Литвин.
"Все життя мене розтягують на частини. А за що - не знаю. Думаю, що це все через заздрість. Господь заставив мене малювати, хіба я в цьому винуватий? Міг би собі сидіти і спокойно рибку ловить. Бог мені дав таке, що подивлюся і зразу бачу і чуствую. А інші годинами будуть дивитися і нічого не побачать", - додав він.
2 
4880
Коментарі
2