Хлопчику доводиться вигрібати проблеми ветерана війни

 

Автобіографічний роман Артема Чеха "Хто ти такий?" презентують 5 вересня в рамках Міжнародного поетичного фестивалю Meridian Czernowitz у Чернівцях.

Дія відбувається у Черкасах 1990-х. Другом школяра Тимофія стає новий співмешканець баби Фелікс – колишній контррозвідник, ветеран Афганістану з посттравматичним синдромом, за сюжетом.

"Хто ти такий?" – час від часу запитує малолітнього Тимофія його контужений далекою війною ворог і друг, мучитель і наставник Фелікс. "Хто я такий?" – запитує себе наприкінці твору майже дорослий автобіографічний Тимофій. Шлях від першого питання до другого є неминучим для героя будь-якого роману виховання. У випадку Артема Чеха – виховання в тіні відразливого досвіду чужої війни, що раптом виявляється моральною і фізичною підготовкою до власної, хоча якраз її ми у цій книжці не знайдемо. Але, можливо, знайдемо всі ті дитячо-юнацькі ініціації, крізь які нам самим довелося продиратися до зовсім не такого, як очікувалося, дорослого життя", - йдеться в анотації.

Про роман Gazeta.ua розповів автор, письменник Артем Чех.

Що стало поштовхом взятися за роман у грудні 2018-го та як проходив процес написання?

‒ Я задумав написати цей твір, коли мені було 15. Тоді, щоправда, слово "роман" не фігурувало. До певного часу розумів, що не подужаю. Надто багато всього, а я надто близько до цього, що і не розгледіти як слід. Весь 2018-й я багато працював на роботі, що не пов'язана з літературою, і наприкінці року просто сказав сім'ї: "Поїду на дачу писати нову книжку. Про Фелікса. Я готовий". О восьмій ранку вмикав усю дискографію "Бітлз" і сідав працювати. О шостій-сьомій вечора вимикав "бітлів". І так загалом шість тижнів. Ну а потім ще два роки сидів над текстом.

Чому вам знадобилося двадцять років, щоб наважитися писати цей роман? З якими почуттями поверталися до часів дитинства та описували їх?

‒ Не був готовий. Та і це ж не так, що двадцять років я безперервно про нього думав. Якось подумалося: треба про це буде написати. Колись. Остаточне рішення про те, що книжка про Фелікса має бути, прийшло до мене, коли служив в АТО. Я зрозумів його і прийняв його правду, якою б брудною вона не була. Разом із Феліксом зміг чимало зрозуміти і про дорослішання того хлопчика, який зростав поряд із ним. Повернення до "інших берегів" завжди викликає сильні емоції. Тому, мабуть, мені близькі оці постійні повернення до тих часів. Проговорювати багато разів сказане. Згадувати те, що дозволяє самому на якісь миті повернутися туди. Я люблю своє минуле. І воно мене не відпускає.

Чому ця книжка "випивала з вас стільки соків", як жодна інша? І "ніяк не могли відпустити у вільне плавання"?

‒ Можливо, справа не саме в цій книзі, а в тому, що мені зараз будь-який текст важко відпустити. До останнього здавалося, що я ще не вичитав його як слід, ще можу щось виправити, додати, змінити, прибрати. Найважче було зрозуміти глобально, чи все правильно я зробив і чи не дозволив надто приватним речам опинитися в книжці? Здається, дозволив.

На якому етапі з'явилася назва та чому обрали саме таку?

‒ Десь наприкінці роботи над написанням драфтової версії зрозумів, що хочу саме таку назву. Вона стане зрозумілою, якщо прочитати роман. "Хто ти такий?" – це питання, яке часто ставить Фелікс Тимофію. І це питання, яке ставить сам собі Тимофій.

"Хто ти такий?" характеризують як автобіографічний роман виховання про дорослішання на тлі епохи. Про що для вас передусім цей твір? У чому полягає основний конфлікт?

‒ Твої перші зустрічі зі світом – завжди конфлікт. Ніжний вік – це безкінечна боротьба, страхи, перші усвідомлення себе у світі, а світу – всередині себе. Але книжка не лише про це. Для мене важливо було показати буденний бік ПТСР. Коли алкоголізм і девіація виступають найдоступнішою "терапією", яка руйнує тебе і все, до чого торкаєшся. І на цьому ґрунті дорослішає хлопчик, якому, окрім своїх проблем, ще доводиться вигрібати проблеми іншої людини.

Яка структура роману?

‒ Це хронологія від 1990-го до 2000-го зі флешбеками, спогадами, відступами. Якісь періоди охоплені докладніше, якісь - побіжно.

Як поєднали автобіографізм із вигадкою?

‒ Це необхідність, без якої неможлива література. Автобіографічна проза неможлива без художнього осмислення й інтерпретацій дійсності. Інакше можна скотитися у банальну стенографію – нудну і нікому не цікаву. Все ж таки це художній твір, побудований на основі історії моєї сім'ї.

Фокусувалися переважно на позитивних чи негативних спогадах? Чому було важливо художньо опрацювати травматичний досвід?

‒ Я фокусувався на своєму граничному досвіді, доводячи до абсолюту емоційності ті речі, які запам'яталися і глибоко осіли в пам'яті. А художньо опрацювати будь-який досвід – травматичний він чи ні – робота письменника. Інакше, для чого це все?

Якими вам запам'яталися Черкаси 1990-х і якими постають на сторінках?

‒ Менш за все хочу, аби роман асоціювали з дев'яностими. Він не про це. Взагалі менш за все про 1990-ті. Не це важливо. Просто так співпало, що дія відбувається в той період. І звісно, я не міг не оминути певні тогочасні маркери.

Ці події могли легко вписатися в сучасні реалії. Я знаю багато таких історій про понівечені війною душі. Про людей, що не здатні знайти своє місце поза фронтом. Але тоді не було б такого часового проміжку – десять років. І не було б повноцінного зростання дитини поряд із ветераном. Не було б простору для розгону.

Чим є доба 1990-х загалом для України з погляду сьогодення та чому варто її висвітлювати в мистецтві?

‒ Я не візьмуся говорити на цю тему. Дев'яності - перехідний етап, а саме тому і важливий. А чи варто його висвітлювати чи ні – справа кожного. Все вже осмислено і проговорено, хіба комусь важливо щось проговорити самому собі. Для мене це питання вже давно закрите.

Як створювали образ Фелікса? Наскільки змінилося його сприйняття вами в дитинстві й зараз?

‒ Фелікс – це Фелікс. Певно, єдиний персонаж, якого мені не довелося охудожнювати. У романі він на 90% такий, яким і був. Але так, той солдафон із дірявою головою і збитими кістяшками на руках, якого я знав у дитинстві, постав для мене в іншому світлі, коли я сам зрозумів, що таке війна. Можливо, не в такій мірі, як він, але навіть ця приблизність у розумінні війни і її впливу на людину дає багато. Фелікс – травмована, нездорова особистість, що опинилася в часи перебудови сам на сам зі своїми болями. У дитинстві мені все це видавалося потішним. У силу віку я банально не міг зрозуміти весь ступінь його травми.

Чи були моменти, коли щось не вдавалося пригадати або й не хотілося видобувати з пам'яті?

‒ Було чимало історій і моментів з минулого, які навпаки лізли з пам'яті, напрошуючись опинитися на сторінках книжки. І тут складно було відділити важливе від неважливого, не забуваючи про те, що текст все ж таки художній.

Наскільки роман пов'язаний із "Районом Д"?

‒ Тісно пов'язаний. Уважний читач знайде певні перегукування. Навіть більше – з "Району Д" мігрували деякі другорядні персонажі. Але це все на рівні гри, самоцитування, розкидання пасхалок. Район той самий – "Д". Час той самий – перехідний.

Яку тему й чому "Хто ти такий?" закриває для вас "мінімум років на десять"?

‒ Роман закриває тему "інших берегів". Я дещо втомився працювати з пам'яттю, перекатувати, мов карамельку в роті, всі ті події та антураж. Більше того, я чудово усвідомлюю, що ці моменти більше важливі мені як письменнику, ніж читачу. Я писав це для себе і про себе. Якщо певним чином зміг підлікувати свої травми – чудово. Якщо зміг нарешті відпустити нав'язливих демонів минулого – прекрасно. Мені здається, що таки зміг.

Роман від початку задумувався як кінематографічний?

‒ Коли я писав, жодної мови про кіно не було. Ця ідея прийшла вже тоді, як був готовий перший драфт. І саме за мотивами цієї першої сирої версії писався сценарій.

Як відрізнявся процес роботи над сценарієм екранізації та наскільки будуть відмінні книжка і фільм?

‒ Кіно і книжка – різні. Сценарій написали за мотивами. У фільмі не буде всього того нагромадження історій, які є в романі. На місці глядача-читача я навіть не брався б їх порівнювати, бо це окремі історії, пов'язані лише спільними персонажами і певними сюжетними ходами. Найперше – роман не кінематографічний за своєю суттю. Ірина Цілик змогла зробити з моєї історії кіно – цілісне і щільне, дістати з тексту ядро і перекласти його на кіномову. Я думав, що це неможливо. Але беручи участь у всьому процесі створення стрічки, починаючи від сценарію і закінчуючи монтажем, зрозумів, наскільки її робота складніша та багатогранніша, ніж моя.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Юрій Іздрик знявся в тизері фільму про 1990-ті

Презентація роману Артема Чеха "Хто ти такий?" та фільму Ірини Цілик "Я і Фелікс" за мотивами твору відбудеться 5 вересня о 13:30. Пройде у Культурно-мистецькому центрі імені Івана Миколайчука. Модератор бесіди - літературний редактор Олександр Бойченко.

Книжка вийде друком у видавництві Meridian Czernowitz.

 

×