Герой фільму розповідає свою історію, його саджають за ґрати - режисер про переможців кінофестивалю "Відкрита ніч"

 

2 фільми отримали Гран-прі фестивалю українського короткометражного кіно "Відкрита ніч. Дубль 23" й розділили між собою грошову нагороду у 100 тис. грн. Це комедія "Шпілі-Вілі" режисера Івана Шохи та драма "Зловмисник" Валерія Шевченка.

"Шпілі-Вілі" розповідає про хлопця, який закохався у дівчину й соромиться їй про це розказати.

"Зловмисник" за оповіданням Антона Чехова – про безробітного мешканця села, якого затримує поліція. Його взяли "на гарячому" під час крадіжки дротів з електричних опор, за сюжетом.

Про переможців та цьогорічний фестиваль Gazeta.ua розповів член журі конкурсу, режисер Микита Лиськов, який торік отримав Гран-прі "Відкритої ночі" за мультфільм "Кохання".

Які враження від основних лауреатів? Чому перемогли саме вони?

‒ Від самого початку ці дві стрічки відрізнялися від інших. Було зрозуміло, що вони найкращі в конкурсній програмі. Адже викликали саспенс (стан тривоги, напруження, що постійно наростає. – Gazeta.ua). Для мене це головне. Акторська гра, технічні дані – то вже другорядне. Робота може бути проста і невибагливо зроблена, але ти дивишся і співпереживаєш, отримуєш емоції. Розумієш – кіно спрацювало.

При перегляді "Шпілі-Вілі" на мене нахлинули спогади про шкільні тусовки на квартирах. Одразу потрапляєш всередину фільму, хвилюєшся за героїв. У плані гумору наближено до того, що робив Чаплін. Багато смішних моментів. Глядач очікує одного розвитку ситуації, а відбувається зовсім інше. Наприклад, хлопчик на вході питає код. Всі думають, що це код на вечірку, а насправді - від вайфаю.

Сподіваюся, режисер піде далі та зробить повний метр. Він має комедійний талант. А в нашому кіно якраз не вистачає творів цього жанру.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Український фільм покажуть на Венеційському кінофестивалі

"Зловмисник" теж захоплює з перших кадрів і викликає купу думок. Співчуваєш герою, бо таке відчуття, що ти його знаєш. Розумієш, що в такій ситуації може опинитися будь-яка інша людина. Наприклад, твій похилого віку сусід у під'їзді, в якого немає грошей.

Саспенс якраз у тому, що герой зізнається у всьому. Каже: "Так, я вкрав ці дроти. Мені не вистачає на життя". У стрічці немає якогось шокуючого, ефектного фіналу. Старий нікуди не тікає. Просто людина розповідає свою історію, її саджають за ґрати – все, кінець. Реалістична сучасна історія. Ми бачимо, в якому стані зараз перебувають старші люди, з їхніми крихітними пенсіями.

Як вам цьогорічний анімаційний конкурс?

‒ Особливо нічого й не можу сказати позитивного. Цього разу були слабкі роботи. Мабуть, це залежить від того, чи було цьогоріч фінансування анімації, чи ні. Через коронавірус процес зупинився, тому й не зробили нових мультфільмів. Наскільки я зрозумів, там більшість були студентські. Єдина стрічка, яка була добре технічно зроблена – "Прізвище в кишені" Степана Коваля (заснована на реальних подіях під час Голодомору. Розповідає про жінку, яка долає довгий шлях від одного села до інша, аби посадити дитину на поїзд, що прямує до міста. - Gazeta.ua).

Чи помітили спільні теми або тренди у фільмах програми?

‒ Я думаю, що на конкурс намагаються відібрати максимально різне, щоб не збігалося за темами й сюжетам. Цього року так і було. Але майже всі картини спрямовані на відображення нинішніх реалій. Українське кіно починає говорити про сучасність, про проблеми, які от зараз трапляються.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Назвали першого зіркового гостя Одеського кінофестивалю 2020

Наприклад, був фільм "Великдень" - на тему карантину. У кадрі одна акторка. За сюжетом, через епідемію жінка не може поїхати на Великдень до дітей та внуків, які працюють та навчаються в іншому місті. Залишається святкувати в себе вдома, з рідними спілкується онлайн. Вся дія відбувається у квартирі. Співрозмовників героїні бачимо лише на екрані її мобільного телефону. Стрічка порушує питання соціальної ізоляції. Що ми зараз маємо цю проблему і змушені налагоджувати дистанційний зв'язок.

Яка роль, місія "Відкритої ночі" сьогодні?

‒ По-перше, це фестиваль виключно українського кіно. Якщо ти хочеш подивитися, що зараз у ньому відбувається - треба йти туди. Побачиш усе - і погані, й добрі роботи. І смішні, й сумні.

Також це майданчик для початківців, для їхнього старту. Переважно перші фільми. Суперпрофесійні туди не особливо надсилають.

Цього року фестиваль уперше відбувся онлайн. Цей формат рятує такий захід?

‒ У мене він асоціюється все ж таки з ніччю, коли ти збираєшся з друзями і ви дивитеся програму просто неба. Це фішка фестивалю, що триває одну ніч. Маєш протриматися до ранку. Це такий челендж.

А взагалі підтримую цю тему, що фестивалі пішли в онлайн. Тому що якщо ти не живеш у Києві, то в тебе практично немає можливості подивитися якісне кіно. А зараз будь-який глядач може це зробити через інтернет. Так тепер у всьому світі. Коли Covid-19 пройде, така практика припиниться, бо це невигідно фестивалям. Але це дуже корисно для глядачів і кіношників.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Український глядач хоче впізнавати на екрані реальність — режисер Микита Лиськов

×