Про стіл для натхнення, експерименти з матеріалами та інші незвичайні секрети своєї творчості відкривали на публічних лекціях 10-13 квітня художники Магдалена Восік, Павел Павлак та Івона Хмєлевська. Запросила гостей на "Книжковий Арсенал" кураторська група Pictoric.
Не встигнувши навіть розпакувати валізи, першою до глядачів виходить пані Магдалена Восік. Зізналася, що насправді не вміє малювати, а успіх пояснює гарним почуттям гумору:
- У моїй роботі 70% - то формування ідеї, решта - її виконання. Хоча, крім цього, треба щодня тренуватися.
Більше порад можна було знайти на сторінках жартівливої книжки-інструкції для дизайнерів періодики. Ця книжка стала своєрідним підсумком понад десяти років роботи у виданні "Gazeta Wyborcza". Разом з чоловіком, теж митцем, пані Магда створює книги з іграми для дітей. Після народження сина виникла ідея скласти словничок дитячих слів-перекрутнів.
Коли лекція закінчилася, ламаною польською із залу лунає питання:
- Розкажіть, звідки у поляків стільки сміху?
На що пані Магда відповіла:
- Перше місце, куди ми сьогодні заїхали, був Майдан. Там у мене закралася думка, чи не зайве говорити тут і зараз про веселі речі. Але переконала себе, що в житті треба шукати його позитивні сторони і йти далі.
Наступного дня лекцію провів Павел Павлак. Він є автором та ілюстратором більше вісімдесяти книг, проте лише з деякими мав нагоду познайомити присутніх. Як і пані Магда, часто працює в тандемі зі своєю другою половинкою, а також улюбленим котом, який став героєм декількох книжок. Пан Павел любить експериментувати з матеріалами та формою: ілюстрації робить на основі рельєфу з паперу, тканин та природних матеріалів. Згадує про свою першу ілюстровану книгу, створену ще в студентські роки у 80-х.
- Якось познайомився з одним французьким студентом, він приїхав на річне стажування до Вроцлавської академії. Пам'ятаю, хлопець тримав при собі рукописи. Виявилося, що то була казка, написана його старшим братом-кондитером. Сюжет був приблизно такий: коли Святий Миколай розвозив подарунки, його сани раптом перевернулися і всі гостинці розгубилися. Він покликав на допомогу сов. Це була своєрідна алегорія, де сови – то французи, які завжди підтримують Польщу. Автор тексту був дуже чутливий до історії і хотів, аби саме поляк його проілюстрував. Так все й почалося, хоча вчився я на відділі плакату.
Чи не єдина книга, яка не пройшла цензуру для дітей, є "Тисяча й одна ніч". Через низку оголених постатей типографи почали вважати Павлака ловеласом. "Відповдав, що ніякий я не ловелас. Але книжку вважаю своєю найкращою".
А от першою роботою Павлака, до якої він створив і текст, й ілюстрації стала казка про пригоди зайчат "Jajunciek" (дослівно "Яйчатко"). Перші ескізи до книжки малював у кав'ярні на етикетках з-під чаю.
- Натхнення можна знайти всюди. От, скажімо обкладинку для казки "Качка-Дивачка" я підгледів на ящику з-під овочів, а одяг для жирафи змалював з якоїсь старезної книжки з блошиного ринку. До речі, ще одна порада: частіше ходіть на блошині ринки.
Грою з формою та ідеями відвідувачів познайомила також володарка ілюстраторського Оскара в "Bologna Ragazzi Award" (2011 рік) Івона Хмєлевська.
Чутлива, спокійна і глибока, вона є абсолютним втіленням власних книжок. Окрім того, що художниця покáзувала свої філософські тонкі роботи, вона також читала напам'ять тексти. На сторінках книг із серії "Про форми" глядачі спостерігали, як простий силует сліду від праски, чобота або ж олівця перетворюється в цілу історію .
Як і Павел Павлак, Хмєлевська експериментує з різними матеріалами: у її доробку ілюстрації на шпалерах, на тканинах, сторінках старих, списаних з бібліотек книг, та навіть на столі з власної кухні.
- Я якраз завершувала роботу над ілюструванням книги "Bium" ("пусте місце") південнокорейського автора, як додому повернувся мій чоловік. Він приніс з майстерні наш старий відполірований стіл. Я вмить забула про свої попередні ідеї, адже вся історія повстала переді мною на цій дерев'яній поверхні.
Пані Івона використала лінії і кільця деревини як поле для своєї фантазії.
- Автор був здивований таким рішенням. Чесно кажучи, я теж. Уся ця моя пригода зі столом закінчилася тим, що його забрали на виставку до Південної Кореї і ми з чоловіком змушені були кілька тижнів їсти на коробках, - усміхається Івона.
Особливиий попит ілюстрації Хмєлевської мають в Східній Азії, там вийшли її перші книжки. На разі авторку можна побачити і почитати в Мексиці, Німеччині, Бразилії, і, зрештою, в Польщі. А от коли з'явиться переклад Хмєлевської та польської книги загалом в Україні це вже питання до вітчизняних видавців.
"Книжковий Арсенал" відбувся у Києві учетверте. Його відвідало 42 тисячі читачів, письменники і художники з 10 країн світу та понад 100 видавництв.
3 
4880
Коментарі