9 вересня в Україні відзначають День українського кіно.
12 січня 1996 року в Києві, другий Президент України Леонід Кучма підписав Указ № 52/96 "Про день українського кіно", який наказував відзначати цю дату щорічно у другу суботу вересня.
У 1893 році головний механік Одеського Новоросійського університету Йосип Тимченко винайшов і сконструював прототип сучасного кінознімального апарату та апарату для кінопроекції. Тоді ж він здійснив перші в світі кінозйомки – зафільмував вершників і метальників списів. Історія українського кінематографа почалася у вересні 1896 року в Харкові. Фотограф Альфред Федецький зняв кілька короткометражних документальних сюжетів. В грудні в Харківському оперному театрі він же влаштував перший публічний кіносеанс у Російській імперії. 1930-ий рік був ознаменований показом першого звукового фільму "Симфонія Донбасу" режисера Вертова.
З дореволюційним кіно в Україні пов'язана творчість багатьох популярних акторів. Королевою екрану тих часів була Віра Холодна, яка народилася в Полтаві і багато знімалася в Одесі. У 1922 році було засновано Всеукраїнське фотокіноуправління, якому вдалося реконструювати одеське і ялтинське підприємства, а в 1928 році ввести в дію Київську кінофабрику (майбутню Київську кіностудію ім. О.Довженка).
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:Комедія про контрабандистів встановила новий рекорд українського кіно
Наприкінці 1920-х рр. особливу роль у становленні українського кіномистецтва відіграли фільми О.Довженка "Звенигора" (1928), "Арсенал" (1929), "Земля" (1930). У 1958 році на Всесвітній виставці в Брюсселі серед 117 видатних критиків і кінознавців із 26 країн світу, фільм "Земля" було названо у числі 12 найкращих картин усіх часів і народів. У 1930 в Україні з'являється перший звуковий фільм — документальна стрічка Дзиги Вертова "Симфонія Донбасу", а наступного року глядачі почули голоси акторів у художньому фільмі О. Соловйова "Фронт".
Наприкінці 1930-х тотальний терор у СРСР поєднується з кон'юнктурним поверненням до національно-історичної тематики. Вийшли фільми "Щорс" (1939) Олександра Довженка і "Богдан Хмельницький" (1941) Ігора Савченка. Українське кіно часів Другої світової війни частково евакуйоване на схід, та було переважно підпорядковане ідеологічним завданням воєнної доби. Але у цей час були зняті і справжні кіношедеври - фільм "Райдуга" Марка Донського за сценарієм Ванди Василевської,який передає трагедію окупованого фашистами українського села. Фільм здобув низку міжнародних нагород, серед них премія "Оскар" (1944) в номінації "кращий іноземний фільм". Крім того, у фільмах воєнних років за вказівкою "вождя" пропагувалася ідея швидкої та легкої перемоги над фашизмом.
Хоча українські фільми 1945-1953 років. були обмежені жорсткими канонами "соціалістичного реалізму", їх велику цінність складають високий рівень акторської гри. На екрані в цей час з'являються Михайло Романов, Амвросій Бучма, Дмитро Мілютенко, молодий Сергій Бондарчук і високофахові роботи кінооператорів. Український кінематограф 1960—70-х років представлений іменами світової величини: режисери Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, Леонід Осика, Микола Мащенко, актори Іван Миколайчук, Юрій Шумський, Гнат Юра, Костянтин Степанков, Микола Гринько, Богдан Ступка. У цей час з'являються стрічки: "Тіні забутих предків" Сергія Параджанова (1964), "Криниця для спраглих" Юрія Ілл'єнка (1965), "Камінний хрест" Леоніда Осики (1968), "Вірність" Петра Тодоровського (1965).
Попри бюрократизм українського кінопроцесу за часів брежнєвської реакції в 1970—80 рр. з'являється низка фільмів, створених сильними творчими особистостями. На порозі "застою" Леонід Биков знімає картину "У бій йдут лише старі" (1972), а в 1983 р. Роман Балаян фільм "Польоти уві сні та наяву". Українськими кіностудіями було знято також кінострічки, які придбали велику популярність у всьому СРСР: "Д'Артаньян і три мушкетери", "Пригоди Електроніка", "Місце зустрічі змінити не можна", "Зелений фургон", "Чарівники", "Самотня жінка бажає познайомитися".На рубежі 2000 р. низка українських акторів знімається у зарубіжних фільмах. Величезний успіх мав фільм польського режисера Єжи Гофмана "Вогнем і мечем", у якому український актор Богдан Ступка. Йому належать також ролі в історичному серіалі "Чорна рада" Миколи Засєєва-Руденка (2000) та фільмі Юрія Іллєнка "Молитва за гетьмана Мазепу" (2001). Історичні теми також стали провідними у творчості режисера Олеся Янчука. Протягом 1990-х — першої половини 2000-х р. їм були зняті такі фільми, як "Голод-33" (1991) про трагічну долю української родини часів Голодомору, "Атентат — Осіннє вбивство в Мюнхені" (1995), "Нескорений" (2000) та "Залізна сотня" (2004).
Протягом останніх років в український кінематограф прийшло нове покоління кінематографістів. У 2001 році починаючий постановник Тарас Томенко здобув перемогу в конкурсі "Панорами" Берлінського фестивалю. У 2003 році, вже в основному конкурсі отримав Срібного ведмедя фільм українського аніматора Степана Коваля "Йшов трамвай №9". У 2003 році фільм "Мамай" Олеся Саніна вперше представляв Україну на премії "Оскар". У 2005 році стрічка "Подорожні" молодого українського режисера Ігоря Стрембицького отримала Золоту пальмову гілку за короткометражний фільм
В 2016 році вийшло 30 українських фільмів — це перший рекорд, який був перевершений цього року на 5 фільмів. Для порівняння, у 2013 вийшло лише 12 фільмів, а в 2011 взагалі один.
5 
4880
Коментарі