Більшість фронтової літератури - невисокого художнього рівня - критик Олександр Бойченко

"Більшість літератури про російсько-українську війну на Донбасі - невисокого художнього рівня. Бо більшість усього, що створюється на світі, - невисокого художнього рівня, - каже літературознавець Олександр БОЙЧЕНКО. Розмовляємо про книжки про про російсько-українську війну на Донбасі.

- Це правда людей, які були на фронті і мають моральне право про неї писати.

І добре, що пишуть, бо все це згодиться для історії, для наших знань про війну. Тільки я ще трохи почекаю, щоб почути компетентні думки і в підсумку прочитати не 300, а скажімо, 30 найвартісніших.

З того, що читав, я не раз хвалив і "Точку нуль" Артема Чеха, й "Інтернат" Сергія Жадана, але вони обидві - не дослівно про війну, не про фронтові дії. Жадан змалював війну цивільними очима, що було чесно, бо він сам не фронтовик. Чех написав про побут на війні. Як він каже, не захотів розказувати всі подробиці, які з поганого боку показали б українську армію. Спочатку треба виграти, а потім критикувати власні збройні сили. Та й не лише в цьому справа. У мене є приятель, він був командиром снайперського підрозділу. Зрозуміло, чим на війні займається снайпер. Після його повернення ми з ним хотіли наговорити книжку про все, що він бачив, робив, пережив. Але хто в нас тепер при владі? Ці ідіоти ще візьмуть і його чи згаданих ним людей за "виконання священного обов'язку" посадять. Тому і з цією книжкою доведеться почекати.

А взагалі, є сумна закономірність. Найкращі романи про Другу світову написали німці. Бо вони її програли. І якби я міг у Бога вибирати, то сказав би так: хай ми ліпше розгромимо вщент Росію і залишимося з графоманськими романами про війну. А хороші хай, ховаючись десь у тайзі, пише Захар Прілєпін.

Багатьом досі не зрозуміло, чому ця війна почалася. Може, цю відповідь шукають у книжках?

"Так, але якщо автор пояснить усе прямолінійно, це буде поганий літературний твір. А якщо висловиться непрямо, то кожен читач зрозуміє цю відповідь по-своєму. Нічого не вдієш, так і має бути.

Література потрібна, щоб у наших головах тривали складні процеси. Щоб ми не думали лише про те, як заробити, заплатити за газ, що випити і з'їсти. А щоб постійно замислювалися: нам дано кілька десятиліть на цьому світі - і що ми з ними робимо? Навіщо ми тут? Добра література ставить перед читачем ці запитання, але не може замість нього на них відповісти".

×