Батьківщина-мати тримає меч у напрямку Кремля – експерти про загадки зведення і майбутнє скульптури

14

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у медіапросторі почало частіше зустрічатись зображення монументальної скульптури Батьківщина-мати, яка височіє на схилах Дніпра. Споруда, всередині якої знаходиться Музей історії України у Другій світовій війні, стала одним із найбільш впізнаваних медіасимволів захисту Києва й України загалом. Скульптуру Батьківщина-мати авторства Василя Бородая звели у 1981-му, вона стала першим у світі монументом зі сталі, виготовленим методом зварювання. Монументальна споруда має заввишки 62 метри, а разом із постаментом – сягає більше ста. Статуя втілює жінку з мечем і щитом, яка тріумфально здійняла руки.

Довгий час Батьківщина-мати ставала предметом суперечок. За часів побудови частина киян вважала, що вона не вписується у міський ландшафт. А з початком процесу декомунізації точаться обговорення, чи варто демонтувати зі щита радянський герб і що має бути на його місці. Натомість ряд митців стверджує, що демонтаж герба може пошкодити руку скульптури. У лютому 2022 Батьківщина-мати буквально отримала нове життя – її обриси використовують у телемарафонах, фотомитці роблять світлини з її зображенням. Скульптуру подають як символ оборони Києва й України від загарбників РФ. У мережі продовжують ширитись меми, де київську Батьківщину-матір, яка спокійно стоїть на сторожі Києва, порівнюють із скульптурою в Росії – "дикою сталінградською бабою".

До Дня Києва Gazeta.ua розпитала фахівців про монументальну скульптуру, яка без сумніву є одним із символів і туристичних принад столиці. Поговорили про історію створення Батьківщини-матері, про її актуалізацію зараз та про майбутнє монументальної споруди.

Батьківщина-мати стала проявом "вольнодумства" скульптора й винахідників

Про загадки створення скульптури розповів нам Олександр Ілліч Длігач – український винахідник, інженер, автор розробок. Працював над зведенням Батьківщини-матері, відповідав за інженерні рішення.

Скульптуру мали зводити за проєктом "придворного" московського скульптора

- За радянських часів був такий "придворний" скульптор Євген Вучетич (Євген Вучетич – радянський скульптор, автор монументальних пам'ятників, зокрема Батьківщини-матері на Мамаєвому Кургані у Волгограді – Gazeta.ua). Він задумав на схилі Дніпра зробити пам'ятник – встановити останній воєнний меморіал Радянського Союзу. Його мали відкрити до 35 річниці перемоги над нацизмом – у 1980. Вже на той час було багато робіт, які зображували жахи, що ніс із собою фашизм. Коли невеличке містечко Герніка в Іспанії було повністю знищене бомбуванням – відомий в світі, шанований митець Пабло Пікассо створив полотно за тією ж назвою. Картина стала відомою в усіх куточках світу. Пікассо висловив протест і всі страхіття війни. Люди знали, що таке не має повторитись. Потім були бомбардування Лондона, потім – у серпні 1945-го – ядерні атаки на японські міста Хіросиму й Нагасакі. У фашизму завжди одні й ті самі методи, бажання і одна й та сама ненависть до людей і до життя. Сьогодні лихо прийшло і до нашої країни – в Рубіжне, Маріуполь, які фашисти теж знищили.

 

- Тоді ж, у 1970-ті, вважали, що фашизм переможений. Скульптор Вуйчетич представив свої наброски меморіалу. Був у задумці штучний схил, який нагадував відому картину Верещагіна "Апофеоз війни" з горою черепів – київський монумент мав складатись із оголених тіл людей, сплетених у несамовите "страхіття". Коли ж розпочалась робота над цим проєктом – Вучетича не стало. Дружина скульптора попросила передати наброски назад у Москву – для його музею. А потім ще й витребувала з України грошей за те, що "скористались його авторською наробкою". Попри те, що назва умовно ще існувала певний час – жодної унікальної деталі з цієї розробки використано не було.

- Коли помер Вучетич, перш за все, українське радянське керівництво запропонувало очолити роботу нашому унікальному народному скульптору професору Василю Захаровичу Бородаю. Був створений авторський колектив, яким керував відомий в Україні архітектор Віктор Дмитрович Єлізаров. Він автор вже неіснуючого пам'ятника Леніну на Бессарабській площі. Віктор Дмитрович – один з найсвітліших людей. Був унікумом, найінтелігентнішою людиною, яку я знав. Головний архітектор цього проєкту – Фещенко Микола Михайлович – теж унікальна особистість, мав багато авторських розробок, я в багатьох з них працював як співавтор-конструктор. Основним моїм завданням було – щоб конструкції тримались. Завдяки тому, що за першим фахом я будівельник, було зручно це робити, мав багато авторських архітектурних рішень.

- Місце для монумента обрали ми з паном Фещенком – пішли на схил Дніпра – туди втрапила одна з перших авіабомб за часів нападу Німеччини на Радянський союз. На місці нинішнього музею були зарості чагарнику, невеличких акацій.

 

Щоб звести скульптуру – зносили порохові склади, ґрунт прошили металевими палями

- На місці, де зараз стоїть монумент – були так звані порохові склади. Їх проєктували ще за часів Російської імперії – Олександр Суворов. Пізніше за його кресленнями наступник Кутузов реалізував проєкт Київського укріпрайону. Ми з ним стикаємось і на сьогодні – це київські капоніри і круглі башти. Порохові склади, які були частиною проєкту, в ті часи були складені з цегли. Видобував і робив цеглу Київський цегляний завод, який був там, де сьогодні закінчується Велика Васильківська – неподалік метро Либідська. Видобування необхідної глини також проходило поряд з тим місцем. Свого часу запаси глини там майже закінчились – потроху почала надходити вода, так було створено умовно штучне озеро Глинка (Олександр Длігач свого часу просив міську владу передати це місце, щоб створити унікальний житловий публічний комплекс, у якому всередині було б облагороджене озеро Глинка. "Дозволу так і не дали. Зараз там зводять звичайнісінькі будинки. А такої споруди досі нема в світі – яка б в собі тримала унікальний басейн, а навкруги цього басейну були би багатоповерхівки", - каже Олександр Длігач – Gazeta.ua).

Для закріплення скульптури використали авторський винахід

- Для того, аби почати роботи на будівельному майданчику, порохові склади потрібно було знести. Спочатку вирішили бульдозером трохи їх підгорнути – вважали, що вони впали би. Цього не вийшло. Тоді викликали великі бульдозери. Почали за простінки зачіпляти троси – бульдозери ревуть, троси напружені – дві будівлі стоять. Тоді викликали танки з Київського танко-ремонтного заводу зі знятими баштами – додали ще більші троси. Танки ревуть – троси репають – будівлі стоять. Зрештою вирішили підірвати їх. Підривали дуже потужними так званими "тихими зярядами" – які розривали конструкцію, але не давали сильного вибуху, аби не спричинити паніку в Києві. Зруйнували. Але разом із зруйнованими спорудами будівель – почав сповзати до Дніпра сам схил. Він складений із унікальних лесових ґрунтів. Поки лес без води – схил міцний, але за потрапляння води – розповзається. Щоби конструкція трималась, я реалізував авторську розробку – в ґрунт забили палі, які прошили наскрізь увесь схил і стали умовно кістяком для музею і, перш за все, для самої скульптури.

 

- Мої потужні палі – винахід зафіксований першим в світі. Через них були протягнуті троси, які витримують по 200 тон кожен. А на троси був нанизаний великий так званий опускний колодязь, діаметром 36 метрів і майже такої ж висоти. З нього зсередини витягли весь ґрунт і він просів вниз, таким чином створивши надійний фундамент для музею – тепер це конічна гранітна споруда, яку видно під скульптурою. Сама Батьківщина-мати теж вся просякнута тросовою системою, яка дає змогу їй бути динамічною. Я в ті часи закінчував біологічний факультет університету Шевченка – хотів вивчити, як себе конструюють рослини. Наприклад, дерево схиляється під вітром, а не ламається. Цей принцип закладений і в скульптуру Батьківщина-мати.

Планували створити іншу композицію

- Скульптурні рішення Вуйчетича були повністю змінені Василем Бородаєм. Зокрема й тому, що в нас із Бородаєм і Фещенком була інша мрія й інша задумка. Ще раніше хотіли створити композицію, яка зустрічала б людей, що в'їжджають в Київ з Лівого берега. Неподалікд місця, де встановили Батьківщину-матір, є територія, яка виглядає з боку мосту Патона як потужний схил. Розрізає дві вулиці – одну, яка переходить у бульвар Дружби народів, а інша піднімається за музеєм і стає Старонаводницькою. В нашій уяві схил мав закінчуватись носом великого плаского човна, в якому й був би музей. А на носу мала стояти велика скульптура Либіді. Але цей проєкт постійно відкладався, а тут іще й виникла потреба створити меморіал перемоги над фашизмом (згодом група авторів, у складі якої був Олександр Длігач втілили монумент засновникам Києва у Народницькому парку над Дніпром - Gazeta.ua).

- У меморіалі дуже потужна не тільки сама скульптура Батьківщини-матері – створили мистецьки сильний скульптурний підхід до неї. Це велика розповідь, зокрема і про форсування Дніпра. В умовно підземному переході до скульптури відтворені і люди й події, які відбувались, у тому числі й партизанський рух. Всі ці елементи скульптурної композиції неможливо було розглядати окремо. Форсування Дніпра робив теж унікальний наш скульптор Фрід Согоян. За рахунок всіх цих моментів, тих митців, які це втілювали, відбувався творчий підйом. Але ЦК КПУ хотіло, аби це було більш статичним. Весь час намагалось прибрати будь-яку динаміку. В тому числі і з Батьківщини-матері.

- Проте у Бородая вона вийшла настільки експресійною, настільки свіжою, відтворювала таку українку-матір, дуже цікаву. Яка в пориві, під вітром вітає тих, хто з радістю приходить, а тих, хто приходить з бідою – зустрічає мечем і щитом. Щоб передати елементи одягу, які відтворюють порив, створюють враження повітря, яке обдуває скульптуру – Василя Захаровича навіть відправили в Італію дивитись на одежі антиків (античні скульптури - Gazeta.ua). Звідти він привіз задум, який ми бачимо – рівний, без зморшок умовно стилізований хітон, у який вбрана Батьківщина-мати. Рукава додали від української вишиванки. За рахунок того, що меч скоротили - вийшов у неї як акінак – історичний короткий меч наших пращурів. А от герб завжди видавався мені "втомленим" – аж ніяким.

 

Обличчя Батьківщини-матері змінювали

- Я разом із Василем Бородаєм і головним архітектором декілька разів возили моделі на вулицю Банкову – тоді Орджонікідзе. Модель скульптури приблизно 1,20 м – важила кілограмів 80 – ми її розпилювали на чотири частини і так везли. На місці збирали скульптуру. Кожного разу все вихолощувалось і вихолощувалось – проявлялось те, що ми мали на увазі. Василь Захарович Бородай страждав від постійних "пропозицій" щось змінити у скульптурі. Зміни ініціював здебільшого такий собі Титаренко – перший заступник першого заступника секретаря ЦК КПУ Щербицького. Був він такий ярий українець, у вічній вишиванці, якому не подобалось все нове, у всьому шукав "антирадянські натяки".

Мене він вже знав особисто. В ті часи я як автор створив перший у світі кліматрон у новому ботсаду імені Гришка. Титаренка там вразило, що кристал самого кліматрону я втілив із великих шестикутників. Пан Титаренко, як і весь Радянський Союз, не сприймав шестикутники – навіть сніжинки були на дитячих ялинках п'ятикутні. Шестикутник – це Ізраїль, а Радянський Союз на дружив з цією країною. Моє рішення взяти за модель кліматрону кристал так не сподобалось тому Титаренкові, що в нас були просто бої. Тож коли він несподівано для себе побачив мене і в новому проєкті - його вже буквально трясло.

Перші "проблеми" почались, коли я запропонував йому уявити, як 100-метрову скульптуру бачитимуть глядачі. Людина стояла біля макета, не воліла брати до уваги масштаб – присідала, казала: "Все видно. Ти вигадуєш, як завжди…винахідник". Тоді я винайшов спосіб, аби показати скульптуру так, як би побачила мураха, стоячи перед макетом. З того почався потужний скандал: "Шо я бачу? Живіт, дві сіськи і ніс?" Отут і почались зміни. Скульптурі, зокрема, змінили форму носа. Але це був лише початок довгих суперечок за можливість втілити авторський задум. В ті часи було багато "дивних" вимог. Сперечатись із системою – було на рівні самогубства – навіть гірше, бо при самогубстві людина хоча б щось вирішувала сама. У розробках і творчості це було складно, практично неможливо.

 

Батьківщина-мати мала бути золотавого кольору

- Як тільки було вирішено нашими конструкторами, що Батьківщина-мати буде сталевого кольору, і ми повезли остаточний варіант на Банкову – там виник новий спротив. За задумом, який був ще у Вучетича, вона мала бути позолоченою. Коли нам вкотре пан Титаренко про це нагадав – тут я вже не витримав і кажу: "Це буде самовар!" Був крик. Поки ми не зробили нову відливку. Її в майстерні позолотили. Золоту скульптуру змонтували й поставили в залі сьогоднішнього ОП – Титаренко аж сам захлинувся і сказав: "Ми стільки витратили грошей. Ти не міг мені просто сказати?"

- Однією з основних змін було те, що скульптура мала дивитись на пана Титаренка. Тобто на Банкову. Цього ніде не було оприлюднено – постійно проводили закриті наради, в них брали участь також міністерства військової тематики. Скульптуру мали обладнати певними речами, виготовити конструкцію таким чином, аби не було ані диверсій, ані аварій. Партійний спротив подолали лише тоді, коли довели, що монумент не зможе витримати опір вітру, якщо буде стояти спиною до Дніпра. Так скульптуру поставили обличчям до Лівого берега. На сьогодні це вже відомі факти, що якщо розташувати скульптуру і зорієнтувати на мапі європейської частини – вона "радо" з мечем і щитом зустрічає Кремль безпосередньо. Ми про це вже дізнались пізніше. Коли ж у Москві усвідомили, що вона дивиться в їхній бік – вже було запізно.

 

Батьківщина-мати – єдина скульптура, зроблена зі сталі методом зварювання

Про особливості матеріалу, з якого втілена скульптура, ми розпитали Юлію Скоробагатько, старшого наукового співробітника, кандидата технічних наук Фізико-технологічного інституту металів та сплавів НАН України (ФТІМС НАН України). Юлія розповіла, що деякі фахівці Інституту брали участь у створенні споруди, але основну частину робіт, які пов'язані з втілення скульптури Батьківщини-Матері виконували фахівці Інституту електрозварювання імені Євгена Патона.
- Спочатку була ідея зробити скульптуру з бронзи і вкрити сусальним золотом. Так, на заводі "Трактородеталь" імені Лепсе була відлита скульптура, але одна з її частин відвалилась. Тому цю ідею відкинули, адже матеріал мав бути пластичним, а також при своїх надзвичайних габаритах, монумент мав виглядати легким і елегантним.

Тому вирішили брати за матеріал сталь, але обов'язково нержавіючу, щоб не довелося щороку перефарбовувати споруду. Цей задум втілив у життя Київський завод імені Паризької Комуни. Після тривалих експериментів, було прийняте рішення зводити монумент з листової нержавіючої сталі товщиною 1,5 міліметра, листи брали розміром 50X50 см. Оскільки на той час суцільнометалеві скульптури не робили, то і досвіду їхнього створення не було, а тому постала потреба в самостійному розв'язанні низки важливих проблем, які й були успішно реалізовані.

 

- Скульптура Батьківщина-мати – це унікальна суцільнозварна сталева споруда, яка складається з трьох шарів: основного сталевого каркаса, допоміжного каркаса з обшивкою і самої обшивки з півтораміліметрової нержавіючої сталі, яку виготовлено з 27 багатотонних блоків.
Металевий каркас, який виготовлений зі сталі, а також сталь для майбутньої скульптури виплавляли на заводах в місті Запоріжжя. Потім на Київському заводі імені Паризької Комуни почалося виготовлення самої конструкції.

На цьому ж етапі активну участь брали і працівники Інституту електрозварювання імені Патона, які займалися облицюванням скульптури: сталеві листи послідовно зварювали у суцільну конструкцію. Вражає те, що товщина цих швів не перевищувала 1,5 мм, а загалом було зроблено швів довжиною в 30 км.

Потім на тому ж Київському заводі Паризької Комуни збиралися частини конструкції – окремі блоки-секції вагою 25-30 тонн і заввишки 4 метри. Щоб не привертати увагу людей, частини скульптури перевозили вночі. Збирали скульптуру за допомогою крану (висота 102 м), який був спеціально виготовлений для цього. Однак перед відкриттям меморіального комплексу його не встигли розібрати й просто порізали автогеном. Частини цього крану досі знаходяться на дні Дніпра.

 

- Батьківщина-мати і справді надзвичайна, оскільки вона зроблена із нержавіючої сталі, а, враховуючи, технічні характеристики цього матеріалу - така конструкція прослужить довго. Скульптура зі сталі на той час сприймалась незвично, оскільки пам'ятники робили переважно з бронзи. Для такої роботи потрібні фахівці високого рівня. Відомо, що при будівництві дуже багато робочих травмувалося, їх лікували і повертали назад на будівництво. На той час якість роботи мала бути на високому рівні – скульптура була на особливому рахунку, оскільки на відкриття мав приїхати генеральний секретар ЦК КПРС Леонід Брєжнєв. Якби скульптура була з бронзи, то вона потребувала б більшого догляду.

- Зробити монумент із нержавіючої сталі — це прекрасно, хоч і недешево. Відомо, що нержавіюча сталь одержала широке поширення в різних галузях промисловості завдяки своїй стійкості до корозії, механічних пошкоджень і дії хімічно активних сполук. Наявність великого вмісту хрому дозволяє використовувати її в різних галузях. Для даної конструкції листи мали бути однакові та без всяких пошкоджень.

 

- Майданчик для майбутнього монументу обрали символічний – на Печерську. Тут зіграли роль одразу декілька чинників. По-перше, саме з Печерська монумент досить добре видно і яким би транспортом не користувалися — автомобілем, потягом, літаком — обов'язково побачимо символ столиці. По-друге, місце історичне і пов'язане з обороною, бо саме тут колись знаходилася Стара Печерська фортеця. Вважають, що меч скоротили через те, що він був вище хреста Києво-Печерської лаври, але це не так. Насправді його зробили коротшим через технічні характеристики – все це було обґрунтовано. Оскільки меч був випробуваний в аеродинамічній трубі, то московськими вченими було встановлено, яка висота буде найбільш оптимальною. В результаті клинок був скорочений на 4 метри.

- На сьогодні дуже багато дискусій щодо демонтажу герба зі щита скульптури. Ряд експертів вважають, що тоді статуя не витримає і втратить баланс. Наскільки мені відомо, що технічну консультацію з цього питання надали фахівці Інституту електрозварювання імені Патона. Особисто я вважаю, що прийняття символіки із щита це неповага до наших предків, які воювали в 1941-1945 рр. й перемогли нацизм. Колись про декомунізацію добре відповів академік НАН України Борис Патон. Відомо, що у Києві хотіли з мосту Патона демонтувати радянську символіку, на що Патон сказав: якщо її демонтують, то це вже не міст Патона. Якщо змінювати щось в образі Батьківщини-матері, то тоді потрібно переосмислювати саму концепцію, а також називати її по-іншому. Після перемоги ми обов'язково зробимо свій монумент, який "розповість" нашу історію.

 

- Треба віддати належне автору, а саме київському скульптору Василю Бородаю. Він цілковито змінив концепцію монумента, не зробив таким, як його хотіли бачити в Москві. Статую він створив з образу знаменитої української скульпторки Галини Кальченко, яка померла в молодому віці від онкології. Батьківщина-мати на сьогодні дійсно є нашою захисницею. Напевно, ще в ті часи знали від кого нам насправді потрібно було захищатись.

Так, цей монумент є не тільки частиною міста, це символ Києва, тому що коли говориш про Батьківщину-матір, то всі розуміють, що це в Києві. Скульптура є однією з основних впізнаваних монументів Києва. Завдяки тому, що зроблена зі сталі, Батьківщина-мати виглядає багато, наче відлита зі срібла, особливо увечері дивишся – освітлення Києво-Печерської лаври, Батьківщини-матері – отже все нормально, можна лягати спати. Прекрасний пам'ятник, який зроблений на віки, захищатиме не тільки місто, а також Україну. За монументом звичайно дивляться, проводять роботи, стежать за зварними конструкціями, тому скульптура простоїть ще довго.

Порівняння нашого пам'ятника й російського – додає усвідомлення ситуації

Історик, києвознавець Василь Михальчук звернув увагу на часте порівняння київської Батьківщини-матері з монументом у Волгограді. Вважає, що це позитивно.

- Цей монумент зараз перебуває в центрі уваги. Думаю, важлива, по-перше, назва – Батьківщина-мати. Перегукується з патріотичними настроями захисту своєї землі. Ця концепція колись була популярною в Радянському Союзі. Була ціла група монументів створена у 70-80 роках на тему Другої світової, де активно використовувався образ Батьківщини-матері. Всі вони по-різному виглядають. Найбільший монумент – у Волгограді. У волгоградської, яка зараз часто фігурує в мемах, – інше призначення. Вона йде в бій, мститься. Вона так і задумана – має устрашувати. Це відповідає загальноросійській риториці останніх 20 років – можемо повторити. В Радянському Союзі був такий план монументальної пропаганди. За часів Єльцина в Росії він припав пилом, відійшов на другий план – але потім його швидко підняли. Зрозуміли, що якщо не вдасться відбудувати економіку - треба впливати на людей образами. Це Батьківщини-матері – величезні монументи. Тема війни, перемоги для росіян є сакралізованою, а зараз перетворилась на пошлість.

 

- Порівняння двох скульптур, які задумав один скульптор Вучетич - доречні. Вони змушують наших людей думати. "Побєда" це важливо – але треба розмежовувати перемогу, якою ціною вона дісталась Україні й Росії. Територія України, Білорусь – постраждали найбільше. Тому мешканцям саме цих територій треба розповідати про перемогу. Порівняння двох пам'ятників дозволяє відійти від того, що показують по телевізору, або від цієї нестачі інформації. А так люди: "Ого, яка в тих страшна Батьківщина-матір", "а чого вона така, а в нас інша?"

Пам'ятаємо, що і наша київська Батьківщина-мати є об'єктом мемів – у 2013 її зображували занесеною снігом, і лише меч був нагорі. Під час Революції Гідності, перших вторгнень Росії активно писали статті про направленість її меча. Наша Батьківщина-мати відповідає загальній логіці – якщо ворог приходить на нашу землю – її є кому захистити. Спокійно, з виваженим виразом обличчя, а не люттю, як у волгоградської скульптури. Київська скульптура спокійно й суворо підняла меч. Розвернута в бік Лівого берега. Більш стримана, спокійна. Задум такий, що вона стоїть на захисті або в певній позі тріумфу – символізує: "Хто прийде з мечем – від меча й загине". Думаю, що там тепер прекрасно впишеться не радянський герб, а український.

 

Туристична принада, проте не має ставати символом захисту від армії РФ?

З образом скульптури варто працювати далі

Художник Антон Логов створив серію малюнків російсько-української війни. Батьківщину-матір зобразив з тризубом на щиті. Вважає - скульптура стала символом Києва і має надалі актуалізуватись.

- Батьківщина-мати - це вже символ, пов'язаний саме з Україною. Це дуже просто перевіряється – іноземці, коли приїздять – в першу чергу йдуть в музей війни. У них уже відома ця картинка Батьківщини-матері. Її знають в Європі, у світі. Вона асоціюється саме з Києвом.

Виникає в рекламі, в відео – ця скульптура як один із символів Києва. Ми не можемо це відкидати – не можемо її зняти, знищити. Але й правда, що з цим треба працювати далі – переосмислювати. На 8 травня була проєкція синьо-жовта на цю скульптуру. Подальші акції можна і треба проводити. Для мене це важливий образ. Зараз він навіть допомагає боротись. Це не російський образ – він пов'язаний з Києвом, Україною, з Батьківщиною-матір'ю саме українською. Вона як Ейфелева башта в Парижі, несе певний сенс", - розповів художник.

 

Факти про Батьківщину-матір

- Батьківщина-матір – найвища монументальна скульптура Європи й входить до ТОП-5 найвищих скульптур світу. В одній руці Батьківщина-мати тримає 16-метровий меч, а в іншій – щит, розміри якого також уражають – 13 метрів заввисшки і вісім – завширшки.

- Вага всього монумента – 450 тонн.

- У альтернативних проєктах в руках скульптура мала тримати оливкову гілку або немовля.

- Для обслуговування пам'ятника, в ньому передбачені ліфти, один з яких рухається по похилій.
- З оглядового майданчика на висоті 36 метрів можна споглядати Київську панораму. Раніше були відкриті верхні оглядові майданчики. Але після нещасного випадку туристи на них не допускаються.

- Після здобуття Незалежності було запропоновано кілька проєктів, які зробили б Батьківщину-матір "менш радянською". Активісти пропонували переробити скульптуру на Архистратига Михаїла – проте цей проєкт не знайшов відгуку у українців.

- Довгий час точаться обговорення щодо заміни герба на щиті скульптури – свого часу це питання порушував Інститут національної пам'яті. Пропозиції до демонтажу й заміни герба розробляв інститут Патона. На сьогодні статуя часто стає об'єктом інсталяцій сучасних художників. Батьківщину-матір неодноразово намагалися "переодягнути". У 2014 році активісти висвітлили Батьківщину-матір кольорами українського прапора. У 2015 році активісти До Дня пам'яті та примирення, який відзначають 8 травня, одягли на голову монумента вінок із червоних маків. У 2017 пам'ятник переодягли відразу в 14 національних костюмів. Це було яскраве світлове шоу в рамках конкурсу "Євробачення-2017". Показ потрапив до Книги рекордів України як "Найвищий 3D mapping на монументальній скульптурі" Батьківщина-мати ". У 2022 8 травня Батьківщину-матір знову підсвітили кольорами українського прапора.

×