18 травня святкуватимемо День вишиванки. Художниця Вікторія Грохольська створила серію зображень українок у національних строях із регіональною специфікою. Усі роботи доповнила детальним описом костюмів. Ці малюнки вже почали використовувати для друку листівок, шоперів і картин-вишивок із бісеру.
Gazeta.ua поговорила з художницею Вікторією Грохольською про ідею створення арткарти традиційних жіночих вбрань із різних регіонів України.





"У кожного з нас свою зброя. Не всі можемо волонтерити, але зараз маємо робити те, що найкраще вміємо. Я обрала арт. Хотілося підняти бойовий дух наших дівчат, нагадати зв'язок із традиціями, тому моя творчість пов'язалася з вишиванками", - розповідає Вікторія.
З початком війни змушена була виїхати з Києва, але не змогла взяти полотна, фарби. Тому купила планшет і почала працювати у діджиталарті
"З дитинства малювала людей, картини писала акрилом. З початком війни змушена була виїхати з Києва, але не змогла взяти полотна, фарби. Тому купила планшет і почала працювати в діджиталарті. Першою намалювала українку в національному вбранні. Хотілося в неї вкласти свої почуття, тому ця дівчина вийшла із сумним поглядом", - додає художниця.
Ідея проєкту з картинами українок із кожного регіону виникла випадково.
"Знайшла дівчину в українському одязі. У процесі малювання мене зацікавило, з якого саме регіону український стрій. На жаль, великої інформації про особливості регіонального одягу в інтернеті немає. Також не було змоги звернутися до якихось костюмерів, щоб вони допомогли розширити знання. Виявилося, що на тій картинці - дівчина в полтавському строї. Цей образ став першим у проєкті", - додає мисткиня.
У художниці коріння з Чернігівщини й Тернопільщини, тому намалювала костюми цих регіонів.
Багато хто, як виявилося, навіть не знає національний одяг свого регіону
"Проєкт почав набирати популярності. Мої підписники стали скидати описи костюмів їхніх регіонів і просити намалювати. Потім зі мною зв'язалася дизайнерка Ксенія Малюкова. Два роки тому вона представила фотопроєкт "Нація". Завдяки їй розширила кількість описів до костюмів. Було цікаво й читати саму інформацію, не тільки розглядати наш народний одяг. Багато хто, як виявилося, навіть не знає національний одяг свого регіону", - каже художниця.
Вікторія Грохольська дотримується традиційного образу, не модернізуючи костюми.
"Рівненський стрій було складно малювати, бо всі рукави у вишивці - деталізовані червоні квіти на білому тлі. Довго доводилося над ними працювати. Подобається те, що вдалося передати ще й характер дівчат. Наприклад, у запоріжанки руки в боки показують її силу й бойовий настрій. Багато підписників казали, що дівчата із Запоріжжя такими і є", - каже Вікторія.

Переглянути цей допис в Instagram
Фінальною картинкою серії стала ілюстрація всіх дівчат у національному вбранні у вигляді карти України.
"Думаю над концепцією чоловічих образів. Це можуть бути національні костюми чи наші козаки в новітній інтерпретації. Поки що розробляю проєкт", - каже Вікторія Грохольська.
Коментарі