5 головних явищ української музики в 2016 році

Про найголовніші явища в українській музиці за 2016 рік розповідає Ігор Панасов, головний редактор інтернет-журналу live.karabas.com

ONUKA

Для когось це прозвучить дивно, але на новий артистично якісний рівень цього року вийшла ONUKA. Ната Жижченко радикально змінила характер своїх шоу та поведінку на сцені. Тепер в неї на концертах танцюють дев`ять глядачів з десяти.

Раніше стояла біля пульта і натискала на кнопки, хіба що рухала руками. Вистава була холодна, бо будувалася на відстороненому образі. Тепер почала танцювати. Женя Філатов (соліст The Maneken, чоловік Нати Жижченко – gazeta.ua) розказав мені, що довго і серйозно працювали над подачею, щоб перетворити виступи на шоу. Дозріла, щоб вести себе інакше на сцені, трубачі ззаду теж почали рухатися, дівчата - поводитися експресивніше. Якщо раніше це був арт-музичний проект, тепер за ONUKA хочеться спостерігати як за шоу живих артистів.

Panivalkova

Дуже радію з успіхів гурту Panivalkova (жіночие інді-поп тріо, засноване у 2013 році – gazeta.ua). Транслюють через пісні ті речі, на які люди відчувають дефіцит у нашому просторі. Це дівоча зухвалість, свобода, відчайдушність. Образи для них створює Patoka Studio – у них один з кращих творчих тандемів молодих виконавців. Вміло вдягають музику у красивий одяг в широкому сенсі слова, знаходять для неї правильну форму.

Для молодої української сцени музичний та сценічний прогрес Panivalkova цього року очевидний. Був на чотирьох їхніх виступах за рік, кожен раз бачив, що змінюються на кращу сторону. В Sentrum на сольний концерт 8 грудня продали 700 квитків ще до концерту. Був майже повний зал, близько тисячі слухачів. На попередньому виступі в клубі Atlas зібрали всього 500.

Monatik

Щодо більш популярних жанрів, тішить зростання Monatik. Новий альбом в музикальному сенсі на голову вищий за попередній. Виконує сучасну музику в кращому значенні слова. Прописана багатогранно, в нього чудовий саунд-продюсер, який брав участь в шоу Х-Фактор кілька років тому. Допоміг Monatik закласти правильну енергетику, яку він транслює на сцені, в кліпах. На M1 Music Awards цього року Monatik був найбільш справжній і людяний з усіх, хто виходив на сцену.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Найкращі українські фільми 2016-го року

Він живе музикою. Впливає на масовий смак глядачів в тому ж масштабі, що й Іван Дорн – на смаки та формати вітчизняних поп-музикантів. Дорн – безсумнівно, персона номер один для української поп-музики. Але він не впливає на широку аудиторію, бо вона сприймає його скептично. Він занадто складний для неї. Monatik - простіший, його мову аудиторія розуміє. Він не ускладнює музику, але це вже не "Время и Стекло" і гурт Mozgi. Це фанк, соул, які йдуть не з нашого жахливого ресторанного духу, а взяті зі світової культури. В нього багато телеефірів, підтримки медіа. Це тиражовинай герой, який не втратив смак. Monatik презентує в рамках масової культури не меншу новизну музики, ніж Дорн. Його функція - донести до загалу нове слово для українського музичного контексту.

Джамала

Те, що Джамала записала пісню "1944" і пішла з нею на "Євробачення" та виграла цей конкурс - вчинок великого значення для долі українського менталітету. Вона прийшла з живою, реальною історією, яка з одного боку дуже особиста, а з іншого – суспільна і зрозуміла всій країні, до того ж повторюється по другому кругу. Значення перемоги Джамали на Євробаченні в тому, що вона вийшла з нею на міжнародний рівень і стала першою.

Україну часто не чують, коли виступає на міжнародному рівні в політиці, спорті, чи мистецтві. Контакт із зовнішнім світом у нас такий, що залишає відчуття невдоволення, невизнаності, потім – другосортності. Для нас Джамала важлива, бо змогла вийти зі своїм, аутентичним і подати це так, що Європа буде в захопленні. Це має підкріпити нашу віру в себе.

Світ в цілому навколо України зайнятий собою, а не нами. Нам самим важливо цінувати самодостатність нашої історії, власних емоцій, а не чекати, поки про нас напишуть за кордоном, щоб ми самі зрозуміли їхню цінність. Треба вирощувати в собі ідею, що у мистецтві ми можемо бути самодостатніми і вражаючими для навколишнього світу.

Коли кажуть, що в перемозі відіграв участь політичний контекст, кажу, що скоріше контекст людський, бо насилля політичної машини над людиною – це виходить за рамки політики. Якщо людина вішається, бо не може сплатити рахунок за комунальні послуги – це політика, бо підняла ці платежі держава. Але це вже історія про людину. Так само з Джамалою. Якби це була історія про політику, вона би не перемогла - це би навпаки відштовхнуло від неї. В пісні є драма, а люди люблять драму. Талант Джамали виразився у тому, що вона змогла щиро, з напруженням емоцій передати цю драму.

Продюсування успішними музикантами молодих імен

Для мене головний тренд української музики 2016-го – це розвиток системи продюсування успішними діючими музикантами молодих імен і проектів. Першим на цей шлях ще декілька років тому стала естрадна зірка Потап з його Mozgi Entertainment. Цього року цю справу почали робити Іван Дорн та The Maneken. Дорн скеровує свідомість молодих музикантів, які починають розуміти, що можна все робити складніше, витонченіше і при цьому мати успіх. Задає тренд в протилежному напрямі від примітивності в музиці. З ним вже випустили дебютну платівку хлопці з The Elephants. На професійному рівні цілком пристойна. Хлопці ще не розкриті як артисти, але це вдала перша спроба оформлення їх як провінціалів.

The Maneken виводить до широкої публіки Constantine, який співає в жанрах поп/хаус та Yuko в жанрі фолкотроніка. Таким чином формується не тільки система ліфтів у музичній вітчизняній індустрії а й, у перспективі, зв'язок поколінь, формування сучасної місцевої поп-традиції. Коли більш відомий артист підтягує менш відомого – це одна із схем, розвинених у Європі. Однак, на відміну від нас, там сформовані всі ліфти: лейбли вчасно підхоплюють молодих артистів, продюсерські компанії допомагають розвиватися переможцям телешоу, а не кидають після того, як канал відпрацював свою схему проекту.