Звірі відчувають наближення катастрофи

Головний приз Х Одеського кінофестивалю розділили два фільми. Переможців визначали за допомогою глядацьких голосів.

Найкращою визнали картину "А потім ми танцювали" грузинського режисера 39-річного Левана Акіна.

Молодого танцівника Мераба, соліста Національного грузинського ансамблю, родина відправила в монастир, бо побачили з чоловіком, за сюжетом.

— Це найкращий фільм усього фестивалю, — каже кінокритик 36-річний Денис Буданов. — Показує сучасну Грузію, де досі панують норови середньовіччя. Особливо щемлива сцена весілля брата головного героя. Шлюб випадковий, бо практично незнайома дівчина завагітніла. На обличчі нареченої написано, що вона теж цього не хотіла, не очікувала. У неї ламається життя. Картина показує, як люди досі не можуть вийти з якихось патріархальних і релігійних забобонів. "А потім ми танцювали" також визнали найкращим фільмом Міжнародного конкурсу ОМКФ за версією журі.

Другим володарем гран-прі стала драма "Додому" 26-річного Нарімана Алієва. Після анексії Криму двоє синів кримського татарина Мустафи поїхали в Київ. Старший син Назім гине на Донбасі. Батько вирушає до столиці, щоби повернути молодшого сина Аліма додому. Разом везуть тіло старшого у Крим, аби поховати за мусульманськими традиціями, за сюжетом.

У національному конкурсі головну нагороду отримала документалка "Тато — мамин брат" Вадима Ількова, 45 років. Приз глядацьких симпатій — фільм Антоніо Лукіча "Мої думки тихі".

— Головний герой — звукорежисер, що отримує завдання з Канади, — продовжує Буданов. — Треба записати на Закарпатті голоси українських тварин для комп'ютерної гри про Ноїв ковчег. Хлопець запитує, чому саме в Україні. Відповідають, що в Канаді звірі живуть спокійним нормальним життям, їм там нічого не загрожує. Тому тварини не видають правильних, потрібних для гри звуків. В Україні в автентичній обстановці може відбутися майже все. Звірі відчувають наближення катастрофи.

Х Одеський міжнародний кінофестиваль відбувся 12–20 липня.

×