Нарешті з"явилося те, чого так гостро бракувало вітчизняному письменству. Збірка оповідань Антона Санченка "Баркароли" (2008) кілька тижнів тому видана київським "Фактом". Вона засвідчила появу живої та сучасної української морської прози.
Свого часу нам бракувало власної держави й власного моря, а разом із тим не було в нас свого Стівенсона, Верна, Конрада або Сабатіні. Не було української літератури, створеної людиною, яка довгими місяцями могла не бачити на обрії нічого, крім моря, і нікого, крім його трудівників. Лише тепер проза Санченка компенсує відсутність питомо української морської романтики минулих століть.
Багато в чому описова — так, про цей світ треба ще чимало написати по-українському! Ця оповідь вражає тонким ліризмом і суворим чоловічим досвідом. Автор приносить у нашу літературу бажану легкість стилю та вільний сюжет, щемку романтику чекання й тугу за невідомим.
Про Антона Санченка
У прозовій збірці Антона Санченка "Баркароли" перемогла романтика. Авторові, який півтора десятка років працював на пароплавах, від початку поталанило з матеріалом: далекі мандрівки, зворотний бік відомих туристичних маршрутів, колоритні типажі, котрі безслідно розчиняються, щойно потрапляють на суходіл.
Вікторія Поліненко, критик
Книжка "Баркароли" за жанром — морські подорожні нотатки. Вісім оповідань-баркарол об"єднує насамперед дух кочової романтики. У текстах відображений реальний життєвий досвід письменника, багато в чому специфічний.
Тетяна Дігай, критик
Антон Санченко народився в Херсоні 1966 року. Середню школу закінчив у Києві (1983), морехідне училище — в Херсоні (1986). Працював начальником радіостанції в Керчі, Херсоні, Одесі та на закордонних пароплавах. Закінчив філологічний факультет Київського національного університету ім. Т. Шевченка (2005). Оповідання публікувалися в часописах, газетах, на літературних сайтах. Збірки оповідань "Вызывной канал" (2003), "Баркароли" (Факт, 2008). Нині працює в одній із вітчизняних інтернет-компаній. Живе в Києві.
2 
1
Коментарі