— Якщо горить будинок, то ви будете знімати чи гасити? Так от, ті, хто будуть гасити — погані документалісти, а ті, хто знімати — гарні, — каже російський режисер Віталій Манський, 52 роки.
На VII Одеському міжнародному кінофестивалі відбулася українська прем'єра його документальної стрічки "Рідні".
Віталій Манський народився у Львові. На навчання поїхав до Москви. Його родичі живуть у Львові, Одесі, Криму й на Донбасі. Після Майдану і початку війни на сході України вони розсварилися.
"Рідних" фінансували Німеччина, Латвія, Естонія та Україна.
Спочатку гроші на картину виділило російське міністерство культури. 2014-го режисера звинуватили в антидержавній діяльності і заборонили професійну діяльність на території РФ.
— Усі герої фільму — мої родичі. При цьому вони мають протилежні погляди на ситуацію в країні, — розповідає Віталій Манський після прем'єри. — Я люблю їх усіх, але не з усіма згоден. І найскладнішим було — не сперечатися з ними, а дати їм висловити все, що в них на душі. Коли розповідаєш свою персональну історію, яка базується на сімейних обставинах, зручніше розкласти на частини глобальний конфлікт. Я знімав не прихованою камерою. Моє завдання — робити кіно так, щоб мама не думала, що вона говорить, в якому вона халаті, що стоїть на столі. Мені потрібні люди в їхньому звичному середовищі. Я міг би маму посадити за стіл, поставити світло і тоді поговорити з нею. Підозрюю, що така розмова сильно відрізнялася би від тієї, де вона каже: "Отстань, я блины жарю". А в цій фразі є великі смисли. Вона показує, що для мами в даний час млинці — важливіші за долю її країни. Я трохи перебільшую, але це так. Бо якби моя мама була більш залучена в громадське життя, якби таких людей в Україні були мільйони. Людей, які один раз пожертвували своїми млинцями, — може, не було б війни.
Після зйомок Віталій Манський вимушений був емігрувати з Росії до Латвії. Живе в Ризі. Каже, що в ЄС легше шукати фінансування для документального кіно, тому до України не повернувся.
1 
1
Коментарі