Виступи камерного симфонічного оркестру "Віртуози Москви" відбулися 16 і 17 січня у львівському оперному театрі. Концерти ансамблю розписані на два роки наперед. Наприклад, у Львові вони заплановані ще 2006-го. Керівник "Віртуозів" 63-річний Володимир Співаков прилетів до України з Барселони через Відень.

— А зі Львова лечу до Центральної Африки, — розповідає маестро "ГПУ". — Друзі влаштовують мені там відпочинок. Буду полювати на змій і крокодилів. Сам я тварин не стріляю. Але змія — це втілення диявола, не гріх буде знищити.

За півтори години до початку концерту на сцені триває репетиція. Володимир Співаков слухає оркестр у партері.

— Духовые, неритмично играете, — зупиняє музикантів. — Ра-па-па-па-па, — наспівує. — Ну куда вы несетесь? И больше средних голосов.

Тоді піднімається на сцену.

— Вот тут ты молодец, — хвалить 17-річну піаністку Олександру Годлевську. — Похлопаем, — звертається до музикантів.

Ті тупцюють ногами по підлозі.

Олександра — львів"янка, стипендіатка благодійного фонду Співакова.

Перед самим концертом ще можна придбати квитки — від найдешевших за 70 грн до найдорожчих за 750. Проте вільних місць у розрахованому на тисячу глядачів театрі майже немає. В оркестровій ямі музику слухають із десяток студентів. "Віртуози" грають 2 год. Крім анонсованих, виконують ще три композиції. Наприкінці останньої Співаков іде зі сцени, продовжуючи диригувати. Публіка сміється.

У гримерці Співаков сідає біля дзеркала, закурює сигарету "Данхілл".

Ви бачили, на наш концерт прилетів метелик

— Ви бачили, на наш концерт прилетів метелик, — захоплено каже. — І з останньою нотою випорхнув.

Розповідає про родину. Дружина Саті працює телеведучою. Діти живуть у Парижі.

— На Новий рік усі з"їхалися до Москви. Новий рік ми зустрічаємо разом, — веде далі маестро.

Мати музиканта Катерина Вайнтрауб була піаністкою.

— А я починав з віолончелі. Але був малого зросту, тому за два тижні попросив дати мені щось менше — аби було легше тягати. Відтоді граю на скрипці.

Наступного дня в готелі "Леополіс" Співаков зустрічається з журналістами. Просить принести йому попільничку й води. На стіл ставлять дві пляшки "Моршинської".

— Мне банкет просто устроили. Спасибо, ребята, — сміється.

У музиканта запитують про його благодійний фонд.

— Фонд існує чотирнадцять років, — відповідає той. — Двадцятьом  дітям врятували життя. Але одній не змогли допомогти. Була така дівчинка з великими чорними очима — Аліна Коршунова. У неї виявили саркому. Оперували в найкращому госпіталі Америки. Але хірурги — лауреати Нобелівської премії були безсилі.

Відділення фонду є майже в усіх країнах колишнього Радянського Союзу.

— Коли в Москві через ситуацію в Грузії сациві почали називати "курица в ореховом соусе", ми надіслали грузинам три інструменти: в консерваторію, в училище і школу, — каже Співаков.

Зізнається, що у Львові почувається так само комфортно, як і в Москві:

— У молодості брав участь у журі, яке відбирало у Львові учасників конкурсу Ніколо Паганіні. Потім грав тут з вашим земляком Юрієм Башметом. Якось їхали до Москви з Австрії. У Львові мама Башмета принесла нам українських страв. Вареники їли всю дорогу.

Насамкінець зізнається, що гонорари "Віртуозів" у СНД і на Заході відрізняються.

— Принаймні мої точно. Приблизно у чотири рази.

×