Уперше український фільм змагався на кінофестивалі в іспанському Сан-Себастьяні. Трилер про викрадену дитину "Зелена кофта" представив київський режисер 43-річний Володимир Тихий. Усього в конкурсі "Нові режисери" змагалося 15 стрічок. Переміг ісландський фільм "Коні та люди". Через образи коней режисер Бенедикт Ерлінґсон показав долі сучасних селян.
—?За розмахом фестиваль у Сан-Себастьяні порівнюють із Каннами. Він більше орієнтований на французів, іспанців, англійців, ніж на Східну Європу. Російське кіно востаннє було там у конкурсі 10 років тому. Це фільм Валерія Тодоровського "Коханець". Знімав його український оператор Сергій Михальчук, — розповідає Володимир Тихий. — Самонадіяно було очікувати, що отримаємо приз. Хоча після нашої прем'єри підходили директор фестивалю і відбірники — і всі як медом мазали. Казали: ви зняли ні на що не схожу картину. Але в журі програми було четверо представників іспанського кіно. Вони люблять інші фільми — експресивні мелодрами, драматичні комедії, які в компліментах оспівують світ.
Як сприйняли "Зелену кофту" глядачі?
—?На всіх трьох показах зал був заповнений на 90 відсотків. Мене це здивувало. Україна — маловідома кінотериторія для Іспанії. Сприймається як екзотика. Та й фільм непростий. Але глядачі зрозуміли, про що йдеться. Ставили багато питань про цінності — хто винен і що означає провина. На фестивалі було щонайменше три стрічки про викрадення дітей. Одна — голлівудська картина "Полонянки" про батька, у якого вкрали 6-річну доньку. Тому тему не сприймали як щось незвичне. Після закриття фестивалю, в неділю зранку, ми із продюсером Ігорем Савиченком пішли шукати сувеніри. Були наївними — знайти відкритий магазин у неділю в Іспанії неможливо. Працюють хіба що кав'ярні. Два квартали за нами біг літній чоловік. Коли наздогнав, випалив: "Оце ж ви "Зелену кофту" зробили? Я соціолог із Канади. У захваті від фільму, бо ви нетрадиційно показали соціальну тематику". Казав, що зараз багато кіно знімають про такі проблеми. Але всі вони розказують про героїв лірично. Людина сприймає негаразди як виклик. Але коли опиняється у них, то насправді почувається не як у трагедії чи драмі, а у фільмі жахів.
Які стрічки переглянули за чотири дні?
—?Організатори фестивалю так щільно розписали наш час, що вдалося побачити лише один фільм. "Світло в кінці тунелю" — китайська картина про тяжке життя родини в сучасному Пекіні. Автори свідомо взяли найгіршу камеру, яку тільки змогли знайти. Лінз не чистили — видно було сміття. Це щоб увесь жах міського дна глядач відчув через технічні якості фільму. Хоча сюжет побудували на банальних подіях — хабарах, проблемах із поліцією — він не переходить у фарс. Картина про діда, батька й сина, в яких усе закінчується погано. У фіналі син випускає півня, якого тримав при собі, аби хоч птиця отримала свободу.
Які тенденції виділили б у кіно після фестивалю?
—?Ніхто не вистрибував "Дивіться, у нас фільм у 3D!". Цей бум скінчився. Картини стають реалістичнішими у виконанні і простішими. Головне питання, що останнім часом турбує фестивальне кіно — як розмовляти з масовим глядачем. І при цьому не змінювати художньої якості фільмів і не спрощувати їх.
Режисер консультувався зі слідчим
Головна героїня трилеру "Зелена кофта" — 13-річна школярка Ольга. У викраденні свого 7-річного брата Михайлика дівчина підозрює чиновника з Київської мерії. Стежить за ним. Знаходить його доньку і просить хуліганів побити її за гаражами.
Над сценарієм Володимир Тихий працював три роки. Консультувався зі слідчим з особливо важливих справ. Ролі у фільмі виконують непрофесійні актори. Бюджет — близько $800 тис. Половину вклала держава, решту — компанія "Артхаус Трафік".
3 
1
Коментарі