— Івановичу, на два сантиметри вище підіймайте, — говорить працівниця Національного художнього музею чоловікові на верхівці драбини. Вішають полотно Абрама Черкаського "Відпочинок" розміром 2,5х3 м. На картині — сім'я селян відпочиває у полі біля трактора. Жінка тримає немовля, чоловік читає газету. 23 січня у Художньому музеї на столичній вул. Грушевського відкрили виставку "Спецфонд. 1937–1939". Показали 93 полотна, що радянська влада наказала знищити.
— Не впаде, даю гарантію. Висить на чотирьох тросах, а шпильки у стіну вбиті на 50 сантиметрів. До вечора сьогодні будемо працювати, бо треба. Але це не тяжко — так, граючись, — каже Олександр Іванович і перевіряє, чи рівно висить картина.
— Спеціальний секретний фонд сформували у 1937–1939 роках. До нас із музеїв Харкова, Одеси, Полтави звозили твори так званих ворогів народу, націоналістів, — розповідає 38-річна Юлія Литвинець, головна хоронителька фондів музею. Тримає інвентарну книгу тих років. У ній чорнилом записані 1747 творів — це живопис, графіка, роботи декоративно-прикладного мистецтва, фотографії. — По цій книзі видно, що комісія, яка відбирала твори під заборону, складалася не з музейних працівників. У прізвищах художників робили багато помилок. Твори зі спецфондів мали бути знищені, бо паплюжили радянську дійсність. Щоб урятувати їх, музейники вигадали хитрість — зарахували до "нульової категорії". Тобто, картини зберігали в музеї, але про них не звітували, нікому з перевіряючих не показували. Такий вихід підказали колеги з Росії, які усвідомлювали мистецьку вартість заборонених творів живопису і хотіли врятувати їх. У 1950-х, щоб заховати подалі від очей, полотна намотали на вали, — показує 3-метрові дерев'яні колоди, що лежать у підвалі музею у фондосховищі. Барабани почали розкручувати в часи незалежності України. Відтоді музейники реставрували полотна.
— Твір Івана Лисенка "Відкатник" був розірваний навпіл, — Юлія показує картину. Посередині помітна рівна лінія шва. — Реставратори зшивали по волокну, щоб зберегти композицію. Зараз важко повірити, що вона була майже знищена.
Поряд висить картина Кирила Гвоздика "Пастухи". На ньому двоє хлопців пасуть стадо худих свиней.
— Мабуть, комісії не сподобалося, що свині надто худі. В Радянському Союзі таких не мало бути, — розповідає Юлія Литвинець. — Художник отримав 10 років ув'язнення. Був авантюристом. Коли відсидів, не мав права повертатися до Києва. Поїхав на Кіровоградщину до сестри. Там затер у документах відмітку про заслання й отримав нові, без судимості. З чистими документами приїхав до столиці. Але знайшлися стукачі, на Гвоздика донесли. Його знову арештували і заслали на три роки. Найбільше у цій темі вражає "стукачество". Не називатиму імен, але заслужені сьогодні художники у минулому доносили на колег, розповідали органам неправду.
Юлія Литвинець підходить до роботи Михайла Козика "Наступ". Невелика картина виконана на фанері, фарби зблідли.
— А цю ніби написали вчора. Тут показано, як знищують двоголового орла. Поряд ялинка — вона наче нападає на російський прапор, а навколо — повішені люди, вгорі літаки.
Виставка "Спецфонд" триватиме до 29 березня. Квиток коштує 20 грн.
3 
1
Коментарі