Шестеро іноземних художників представили в Донецьку мистецький проект "У пошуках часу". Їхні роботи виставили 7 липня на території колишнього заводу "Ізоляція". Два роки тут діє однойменний мистецький центр.
— Взутими на "Банк" не заходити, — суворо попереджає охоронець у камуфляжі біля роботи аргентинця Леандро Ерліха, 39 років. На майданчику між двома цехами художник відтворив фасад триповерхового банку. Побудував частину стіни з вікнами, балконами і дверима. Вона лежить на асфальті й відображається в масивному дзеркалі, яке поставили поряд. Один із відвідувачів ліг. Робить вигляд, наче висить на карнизі останнього поверху.
— Я не вмію читати кирилицею, — розповідає художник Леандро Ерліх. — Коли приїхав до Донецька, побачив вивіску, яка є ледь не на половині будинків. Виявилося, там написано "Банк". У Донецьку більше банків, ніж у Швейцарії.
Інший проект аргентинець назвав "Невидимий поїзд". Зробив залізницю із заводського газопроводу. Уздовж труб художник прилаштував сотні гучномовців. Кожні 5 хв. із них чути, як рухається потяг. Щоразу відвідувачі роззираються.
Звуки залізниці записували на переїзді під Донецьком. Такий же проект Ерліх робив на батьківщині. Звук вирішив записати заново, бо в Аргентині їздять лише безшумні електрички.
— Це стало доречним для України, — каже директорка "Ізоляції" Любов Михайлова, 48 років. — До Євро-2012 обіцяли звести залізницю Київ — Бориспіль. Але гроші на будівництво розікрали. Тепер там теж ходить "невидимий поїзд".
Найбільший експонат — твір бельгійця Паскаля Мартіна Таю. На заводській трубі він встановив 1,5-тонну модель губної помади.
— Я був вражений історією Донецька. Особливо шокувало, що після війни всі заводи відбудовували жінки. Працювали в найскладніших умовах. Моя робота — спроба віддати шану жінкам, — каже Паскаль.
— Нам уже з міськради телефонували. Питали, що це таке, — каже Любов Михайлова. — Раніше влада нас просто ігнорувала, але тепер цю гігантську помаду неможливо не помітити.
50 років підприємство "Ізоляція" очолював її батько Іван Михайлов.
— Пробували зберегти завод до останнього. Але газ став дорогим, технологія застаріла, — каже Іван Михайлов. — Остаточно все зупинилося, коли завод "Норд" закупив дороге обладнання і перестав купувати ізоляцію в нас. Маєм те, що маєм.
На відкриття виставки прийшли кілька сотень донеччан. П'ють біле вино, їдять морозиво.
— На цей раз я не вражений, — каже постійний відвідувач "Ізоляції", колишній шахтар Олександр Кузнецов, 44 роки. — Король голий. Цих художників купують за десятки тисяч доларів, але для мене вони ніхто. От Рембрандт — авторитет.
Проект "У пошуках часу" перебуватиме на заводі постійно.
7 
70
Коментарі