— У країні триває неоголошена війна. Увійшли в неї з невирішеними питаннями після Другої світової. Вистава "Слава героям" про те, що, коли уроки історії не засвоєні, вони обов'язково повторяться, — говорить художній керівник театру "Золоті ворота" 30-річний Станіслав Жирков.
Його спектакль "Слава героям" за п'єсою Павла Ар'є отримав "Київську пектораль" в номінації "Найкраща режисура".
25-та церемонія театральної премії "Київська пектораль" традиційно відбулася 27 березня в Міжнародний день театру.
Дія вистави "Слава героям" розгортається в лікарняній палаті. Очікуючи складні операції на серці, в ній опинилися ветерани — УПА та радянської армії. Кожен відстоює свою правду й погляд на Другу світову.
Найкращим драматичний спектаклем визнали виставу "Без вини винні" Театру на Липках.
Режисера Віктор Гирич поєднав у постановці дві п'єси — російського класика Олександра Островського та німця Карла Гуцкова. За сюжетом відома актриса залишила небажану новонароджену дитину в маленькому місті. Не знає про її подальшу долю. Повертається з гастролями в це місце за кілька десятків років. Головну роль зіграла дружина режисера Анжеліка Гирич.
За "Найкращу чоловічу роль" відзначили актора Театру ім. Франка Богдана Бенюка, 60 років. Зіграв англійського короля Річарда III у виставі грузинського режисера Автанділа Варсімашвілі.
— Вільям Шекспір написав п'єсу 420 років тому. Але вона наче про сучасну Україну. Маємо ті самі проблеми, які були в тогочасних англійців. Річард ІІІ хотів об'єднати різні землі в єдину державу, — розповідає Богдан Бенюк.
Хороша вистава завжди пропонує декілька смислових рівнів. Хтось побачить лише сюжет, хтось — аналогію з подіями нашої країни чи символічність образів. Театр має заставляти глядача думати. Спектакль нагадує нам, що українці проходять тим самим шляхом, що і величезна кількість націй. Востаннє грали кілька днів тому. Після закінчення не міг іти. Мусив на якийсь час залишитися в театрі, щоб отямитися. Це робота, яка щоразу приносить водночас велику втому та велике задоволення.
"Київську пектораль" за найкращу жіночу роль отримала Христина Микитин. Зіграла Елен у виставі "Мене прислав доктор Хоу" Театру на Липках. П'єса заснована на реальних подіях, які відбувалися в США у 1840 роках.
— Граю сліпо-глухо-німу дівчину. Втратила зір і слух у 1,5 року. Тоді сказала перше й на довгі роки єдине слово — "вава", тобто вода. Батьки зверталися до різних лікарів. Дитині не могли допомогти. Перестала розвиватися, не піддавалася вихованню. Усе сприймала лише на дотик. Коли їй було 6 років, батьки знайшли сліпу вчительку. Вона била дівчину, щоб змусити її слухатися. По ручній азбуці навчила алфавіту. Елен Келлер вивчила шість мов, написала книжку "Моє життя". Закінчила університет, отримала почесний орден Сполучених Штатів за визначні досягнення. Щоб увійти в роль, протягом кількох днів ходила з зав'язаними очима. Пробувала не говорити. Вивчила ручний алфавіт.
Елен писала про те, що багато людей мають відкриті очі та закрите серце. Вистава надихає. Адже, якщо людина з вкрай обмеженими можливостями змогла досягти таких висот, ти точно зможеш, — каже 26-річна Христина Микитин.
— Цьогоріч нагородження вперше проходить у форматі балу з червоною доріжкою на вході. Хочемо перетворити "Київську пектораль" на театральний "Оскар" української столиці, — говорить співголова оргкомітету премії Олексій Кужельний, 61 рік. — Із 46 поданих на конкурс вистав, 43 журі визнало цікавими й номінувало в категоріях. У всіх театрах з'явилися малі сцени. Це говорить про те, що театр у столиці актуальний, затребуваний у глядачів. Із поданих на конкурс вистав, 32 — україномовні. Театри, у яких від моменту створення в репертуарі переважала російська мова, з власної волі переходять на українську.
Грошовий еквівалент цьогорічної "Київської пекторалі" — 15 тис. грн. Нагороди отримували в 16 номінаціях.
2 
1
Коментарі