Випадкова зірка Забєгаєв

 

Наступного року в квітні одразу в 30 кінотеатрах відбудеться прем"єра  пригодницького молодіжного трилера "Штольня".

— Я завжди мріяв знімати пригодницькі україномовні фільми, — розповідає 25-річний продюсер Олексій Хорошко.

Олексій зізнався, що недолюблює авторське кіно. Його більше приваблюють авантюрні історії та жахи.

"Штольня" — це пригоди п"ятикурсників з історичного факультету. Вони разом з професором вирушили на археологічну практику, бо хочуть знайти в підземеллі ідола язичницького бога Перуна. Професор зник за загадкових обставин. Тож шукати довелось і професора, й ідола.

Спочатку штольня видалася студентам чудовим місцем для розваг. Але одного з юнаків завалило камінням, а на решту напали гігантські павуки. Смерть забирає щораз більше учасників експедиції. Живих переслідують примари – якісь люди в чорних мантіях. На поверхню повертаються лише двоє – Мальок і Катя.

Йому вдягли окуляри,
і він став схожим на типового відмінника

— Ми відібрали цікавих акторів, — розповідає продюсер. — Переважно молодих – від 15 до 20 років.

На кастинг прийшло понад тисячу людей. Але головного героя, Малька, знайшли випадково.

— Його роль зіграв 16-річний Олексій Забєгаєв, — розповідає Хорошко. — Він привів на кастинг свою дівчину. Сам не пробувався, але так нам сподобався, що його запросили в команду. І він справді чудово зіграв.

Олексій Забєгаєв – не актор, він займається футболом і плаванням.

— Він дуже типажний, — каже Хорошко. — З вигляду "заучка". Коли йому одягли окуляри, став схожим на типового відмінника. Ми називали його "Електроніком". У житті Олексій інший, значно сильніший. За сюжетом наприкінці фільму він перетворюється на сильну людину.

Стрічку знімали два місяці влітку у Білогородці під Києвом. Щодня працювало 25 людей: актори та знімальна група. Відзняли десять годин робочого матеріалу. Нині з нього монтують півторагодинний фільм. Плівки  опрацьовують у Москві.

— В Україні поки що нема апарата, що якісно переводив би зображення з кіноплівки на відео, — пояснив продюсер.

Перед зйомками Хорошко шукав у Інтернеті все, що пов"язано зі штольнями. І випадково натрапив на фото військового трирівневого доту. Він був схожий на лабіринт – з тупиками й заплутаними ходами. Знімати вирішив саме там.

— У дитинстві мене манили кручі з підземними печерами, — пригадує Олексій. — Мама розповідала, що в них колись жили монахи. Коли підріс, любив там блукати.

Леся прочитала сценарій і поклала його на поличку. Увечері поличка обвалилася

Олексій каже, що часто думав про ці печери, проїжджаючи в метро через Дніпро. Так і народилася ідея створити фільм про студентів, що заблукали в штольні. Сценарій написав у співавторстві з 24-річним Любомиром Кобильчуком. Той додав до сюжету драматургії.

— Герої фільму розмовляють простою, зрозумілою мовою, — каже Хорошко. — Багато молодіжного сленгу. "Штольню" дивилися мої друзі в Росії. Вони зрозуміли все без перекладу.

Особливих курйозів під час зйомок першого українського трилера не було. Окрім одного.

— Художник-постановник Леся Бондар прочитала сценарій і поклала його вдома на поличку. Увечері поличка обвалилася, — сміється Олексій. 

×