— Мені цікаво, коли в ідеї є якась провокація, експеримент, поєднання непоєднуваного, — каже режисер Роман Перфільєв, 35 років. Зняв комедійний бойовик "Безславні кріпаки" про Тараса Шевченка. У прокаті — з 24 грудня.
1844-й. 30-річний Шевченко знайомиться із самураєм, який потрапив на територію України, рятуючись від переслідування японського феодала. Навчає кріпака східних бойових мистецтв. Удвох мають пробратися до садиби поміщика, щоб визволити дівчину Тараса, за сюжетом.
— За допомогою пістолів і самурайського меча Шевченко карає поганців і рятує кохану. Одночасно пише "Кобзаря" і в перервах між сутичками зачитує рядки з віршів, — продовжує Перфільєв. — Чому американці можуть робити іронічне кіно, а ми ні? Хотів зняти бронзу з нашого генія. Змінити ставлення до Шевченка як сумного діда з портрета у шкільному підручнику.
Ідея показати поета з нового ракурсу виникла під час Революції гідності. Побачив, у яких незвичних іпостасях його зображують на плакатах українські художники. Як байкера, космонавта чи Будду.
Ніяк не прив'язувався до реальних історичних подій. Це давало творчу свободу. У мене навіть біографія Кобзаря вигадана. У той час він узагалі мав би бути в Петербурзі.
На екрані перебільшений образ, але не карикатурний. Шевченко сприймається як жива людина. Кохає, має почуття гумору, зазнає лупцювань. Спочатку невпевнений, слабкий, розчарований. Має хибну мету — втекти за кордон. Згодом вирішує залишитися на батьківщині. Проходить шлях від кріпака до борця за свободу українського народу. Виступає проти панщини не тільки пером, а й фізично. Проте він не супергерой. Не має надзвичайних здібностей, окрім сили духу.
Тема класової нерівності актуальна й сьогодні. Пани у стрічці — наші олігархи.
Є патріотичний посил. Хто хоче емігрувати — нехай. Але за бажання можна й тут будувати щастя та майбутнє. Питання в людях.
Головну роль виконав 34-річний Роман Луцький.
— Фільм постає новаторством у вітчизняній масовій культурі, — говорить кінокритик Олександр Гусєв, 41 рік. — При всій пародійності "Безславні кріпаки" здатні нагадати аудиторії про минуле набагато краще, ніж серйозні, але безталанні історичні картини про XIX століття. За сценами перестрілок і боїв відчувається драма людей, приречених на становище безправної худоби і здатних відшукати справедливість лише в насильстві. Відчутні горе та гнів, якими насичені поеми Шевченка.
2 
35413
Коментарі