2 березня у столичному Будинку звукозапису російський письменник Віктор Єрофєєв, 62 роки, зустрічався з читачами. Напередодні вийшов переклад його книжки "Енциклопедія російської душі". Побачитися із автором прийшли кілька сотень шанувальників, переважно літнього віку.
— Читав український переклад, мені сподобалося. Головне — зберігалася мелодика і ритміка, — каже письменник.
У романі чимало нецензурної лексики. Перекладач 58-річний Василь Шкляр каже, її треба випускати з поміткою "обережно, матюки".
— Я часто використовую нецензурні висловлювання, — говорить Єрофєєв. — Кажуть, чим частіше в людини зустрічаються такі слова, тим більше вона незадоволена. Але матюки є фактом історичної реальності. Свого часу я написав про це велике есе "Поле русской брани".
Розмову письменника з читачами транслюють у прямому ефірі радіо "Культура".
— Читати мої книжки треба в інтимній обстановці. Приміром, у ліжку, роздягнувшись хоча б до халату. Сенс письменства — у тому, щоб зрозуміти природу людини, а це інтим. В одній культурі зробити це неможливо. Те, що в одній культурі здається пафосним, в іншій виявляється потворним, — говорить Єрофєєв.
Після закінчення ефіру до нього вишиковується 20-метрова черга. Люди вистоюють півгодини, щоб отримати автограф. Письменник нікому не відмовляє. На форзаці залишає напис: "В. Ерофеев. От души". Закінчивши автограф-сесію, просить сигарету. Каже, втомився.
Що скажете про українську душу? — запитую.
— Думаю "Енциклопедія..." була б корисною і в Україні. Але аналізувати українську душу мені було б некоректно, — підносить до рота червоний "Бонд". Затягується, випускає дим.
Після виходу цього роману вас звинувачують, що не любите Росію.
— Один польський журналіст мені сказав: "Вікторе, ми не любимо Росію. Але все ж вона краща, ніж ти про неї написав". Після виходу роману "Російська красуня" мене звинувачували, що я не люблю жінок. До речі, мої книжки читають тільки красиві жінки! Якби написав про чоловіків — звинувачували б, що Єрофєєв не любить чоловіків.
Вас досі плутають із Венедиктом Єрофєєвим? (Російський письменник, автор творів "Москва-Петушки", "Записки психопата", "Шостакович", який використовував у своїх книжках матюки. Помер 1990-го в Москві).
— Буває. Я був знайомий із ним за життя, у нас були складні стосунки. Я його любив, а він вважав, що я його конкурент. Пропонував мені змінити прізвище. У моїй книжці "Бог Х" є глава "Єрофєєв проти Єрофєєва". Іноді мені здається, що він сидить у мене на плечі і жадібно годується тим, що ми його щоразу згадуємо. От зараз ми його нагодували правильним м"ясом.
До Єрофєєва підходить 63-річний видавець Михайло Слабошпицький. Роман "Енциклопедія російської душі" вийшов у його видавництві "Ярославів вал". Розказує, що велику партію книжок замовили львівські книгарні.
— Коли в Росії вийшов роман, 19 професорів Московського університету написали відкритого листа з вимогою заборонити його. А мене віддати в тюрму, — говорить Єрофєєв. — Потім дехто з підписантів відмовився від своїх підписів. Ну і як тепер мені до них ставитися? Націоналісти скаржились на мене до прокуратури. Гадаю, моя справа ще довго лежатиме в суді. Так зручно мене тримати на гачку. Як буде комусь потрібно, справа одразу випливе.
Вам не здається, що цей роман — знахідка для наших націоналістів?
— Да є..в я всіх націоналістів!
У кімнаті западає тиша.
— Ще раз таке скажеш про українських націоналістів, підеш додому пішки, — жартує Василь Шкляр.
2 
35413
Коментарі
2