Найвідоміша картина української художниці Тетяни Яблонської "Хліб" зберігається у Третьяковській галереї столиці Росії. Намалювала її 1949-го.
— У Москві 100-річчя Тетяни Яблонської не святкували, — розповідає донька художниці Гаяне Атаян, 57 років.
У Національному художньому музеї України в Києві до ювілею відкрилася виставка "І спогади, і мрії". Триватиме до 23 квітня. Показують близько ста творів живопису й графіки, матеріали родинного архіву Тетяни Яблонської.
— "Юність" написала 1969‑го в Седневі на Чернігівщині, — веде екскурсію Гаяне Атаян.
— Яблонська закінчувала пейзаж. Від спортивного табору підійшов хлопець. Зацікавлений, що ж художниця побачила у вбогому озерці. Почав уважно його роздивлятися. Так гостро і свіжо виглядала фігура хлопця на тлі цього рівчака, що попросила позувати. Трактують картину по-різному. Кажуть навіть, що хлопець пішов топитися. Для мене він — першовідкривач. Перед ним земля, безмежне життя і горизонти попереду. Озеро — це насправді небо.
Тетяна Яблонська народилась у російському Смоленську. 1928 року родина втекла від репресій до Одеси. Тетяна закінчила Київський художній інститут 1941-го. Навчалася у Федора Кричевського.
— Ні дипломна робота "Повернення з сінокосу", ні більшість інших картин раннього періоду не збереглися, — продовжує донька художниці.
— У будівлі інституту за німецької окупації розташувалася біржа праці. Картини різали на шматки, щоб закривати вікна для світломаскування під час бомбардувань.
Отримала три Сталінські премії за картини "Хліб", "Весна" і "Льон". Усі три доньки Яблонської також художниці. Казала їм: "Будеш або художником, або двірником".
1966-го під впливом подорожі Закарпаттям написала цикл картин. Поет Іван Драч підготував до них балади-підписи. Зробили альбом. Але цензура весь тираж знищила. Вдалося зберегти чотири примірники. Картину "Життя продовжується" 1971 року зняли з виставки за ідеологічно неправильний підхід — "роз'єднаність поколінь". На ній зображені дідусь і дівчина з малою дитиною на руках біля сільської хати. Старий дивиться униз, заглиблений у думки. Дівчина, замріяна, дивиться вперед. Перша назва картини "Спогади і мрії". Секретар ЦК із пропаганди Андрій Скаба викликав матір "на килим". Питав, де тут сучасне село. Чому дівчина так одягнена і хата стара. Тоді ж усім зводили сучасні будинки. Мати не погоджувалась із критикою. Хотіла показати зміну поколінь, продовження життя. Її зняли з усіх займаних посад. Заховала картину в майстерні на багато років. Пізніше приїхали академіки з Москви і побачили її. Сказали зробити ще більш народною, глибше підкреслити ідею. Дописала так, як і хотіла.
1975-го Яблонська отримала майстерню на горі Копирів Кінець біля Художнього інституту. Успадкувала від свого вчителя. Звідти відкривався прекрасний краєвид на вулицю Велика Житомирська. Називала її "короною на голові старого Києва". З одного боку Софійський собор, з другого — Андріївський узвіз. Там народився "Зимовий пейзаж". Дуже цінний, бо зараз його вже немає. Будують бізнес-центри вищі за гори.
1999-го після інсульту в Тетяни Яблонської паралізувало праву частину тіла. Останні роки життя мовчала і працювала лівою рукою. 16 червня 2005-го написала останню пастель.
Наступного дня померла.
2 
1
Коментарі