50-річний буковинський письменник Василь Кожелянко минулого тижня видав збірку оповідань "Логіка речей". Проте найвідомішим його твором є роман "Дефіляда у Москві". У ньому Кожелянко фантазує про союзництво України з фашистською Німеччиною у Другій світовій війні. У романі з верхівки Кремля здирають червону зірку, а замість неї чіпляють тризуб.
Розмовляємо в київському офісі львівського видавництва "Кальварія" на вулиці Гоголівській.
— Не зупиняюсь у Києві, щоб нікого не турбувати, — зізнається. — Відбув презентацію, і о восьмій на чернівецький потяг. А винаймати готель — велика розкіш. Зараз працюю над історичним романом. Але нічого про нього не скажу. Я — забобонний.
Живете в селі Кам"яна?
— Хату мій дід років 100 тому звів. Але будую нову. Жінка наполягла. Тепер замість зарядки бетон мішаю. Від старої до нової хати дорога через усе село. Зранку на фірі їду на будівництво. Повертаюся додому й пишу від руки. На комп"ютері погано друкую, бо недавно його купив. Мої романи набирають знайомі дівчата. Плачу їм по 300 гривень за книгу. Усі гроші на нову хату йдуть. Отримаю гонорар — куплю цегли. Ще позичу — зведу стіну.
Господарство маєте?
— Пса Тузіка і сибірського кота Мурчика. Той спить на клавіатурі комп"ютера, коли нікого нема. Потім шерсть після нього вигрібаю. Раніше тримав свиней, курей та гусей. Батько розводив бджіл. Але після його смерті вони загинули.
Коли почали писати?
— В армії. Останні півроку служби часу було во... — проводить долонею біля горла. — Спав цілими днями. Потім усю бібліотеку перечитав. Врешті почав писати вірші.
Правда, що до чернівецького університету вступили у 26 років?
— На філолога. Забрав документи з технікуму, де вчився на геодезиста. А перед тим при колгоспі в сувенірному цеху робив шкатулки, заробляв 200 карбованців на місяць. Працював на заводі електроніки. Був оператором гільйотини — папір, картон різав. Майстри собі часто пальці або й цілі руки відтинали. Адже спирт був заводською валютою. На день майстри вживали до 300 грамів. А я на роботі не пив. Тільки до або після. Потім із земляком Володимиром Сердюком написав п"єсу "Гільйотина".
То правда, що вас вигнали з комсомолу?
— Бо зламав арку "Колгосп імені Дзержинського". З друзями-десятикласниками випили і зачепили її з буйності. Мене налисо постригли і посадили в "капезе" на десять діб. Коли забирали до армії, знову в комсомол прийняли, бо недобір комсомольців був.
Проблеми з КДБ мали?
— Радіо "Свобода" наслухався і вірші про Україну писав. Хтось стукнув. Довелось у КДБ підписати фігню, що не збирався радянську владу скидати. Вчинили зі мною гуманно. А могли посадити.
Ваші твори екранізували?
— Львівський режисер Ігор Ящук 2000-го для своєї дипломної роботи зняв на тему "Дефіляди" документально-ігровий фільм. Показував німецькі хроніки Другої світової з Гітлером і Муссоліні. Голос за кадром читав уривки з роману. Я грав самого себе кілька секунд. Спеціально їздив із Чернівців до Львова. Робили більше десяти дублів, бо актор з мене нікудишній. Стрічку показували на львівському та чернівецькому телебаченні.
Каже, російське видавництво "АСТ" купило права на всі його твори.
— Я вже бачив переклад роману "Тероріум". Там є неточності. Але хай буде. Українцям здається, що вони добре знають російську. Але спробуй напиши книжку! В Україні, крім Куркова, ніхто російською нормально не пише. Навіть Дяченки на українську перейшли, — каже про подружжя столичних фантастів.
Односельці ваші книжки читають?
— Кажуть, часу нема. Але вісім років пишу колонку в газету "Молодий буковинець". Вона йде з фото, тому мене впізнають.
А дружина?
— Жодної моєї книжки Віра не прочитала. Вона літературою не цікавиться. Масажем лікує людей — займається мануальною терапією. Ходить до церкви. Минулого року їздила до Єрусалима на сходження благодатного вогню.
1957, 1 січня — народився в селі Кам"яна Сторожинецького району Чернівецької області в родині колгоспників
1975–1977 — армія, служба в Грузії та Азербайджані
1979 — одружився з односельчанкою Вірою
1995–1997 — перший роман "Дефіляда у Москві"
2006 — роман "Срібний павук" переклали російською та фінською мовами
Автор книжок "Конотоп", "Людинець пана Бога", "ЛжеНострадамус", "Тероріум", "Котигорошко", "Третє поле"
2 
1
Коментарі