На малій сцені Київського театру ім. Франка відбулася столична прем'єра вистави "Повертайся до свого звідтіля". Спектакль створений за романом "Піраміди невидимі" радника президента Ганни Герман, 53 роки. Поставила його викладачка Прикарпатського національного університету Надія Грицан зі студентами четвертого і п'ятого курсів.
— Мені казали, що режисерка — член партії "Свобода", — розповідає колишній міністр культури Росії Михайло Швидкой, 63 роки. — Тому не думаю, що спектакль — політичне замовлення. Вона поставила б себе під осуд однопартійців.
27 квітня Ганна Герман відвідала перший показ в Івано-Франківську.
— Приймали знаменито, — каже. — Інтерес до цього молодого театру підігрівається через моє ім'я. Я не хотіла, щоб так було. Хоча погана реклама — це теж реклама.
Задник декорації — затуманений краєвид Дністра. Актори в одязі селян з картатими торбами розсаджуються на сцені по двоє. Вони повертаються автобусом з далеких заробітків.
Після вистави заступник голови Ради з нацбезпеки 45-річний Нестор Шуфрич прямує до свого чорного джипу "мерседес".
— Трішки знаю про життя українського села, — ділиться враженнями. — Часто бував у мами під Мукачевом. Надивився там подібних історій. Так само, як у виставі Герман, був у нас один чоловік, який зник одразу після весілля. Подався в місто на заробітки і не повернувся. Сусідська пара так само під загальний осуд жила разом без весілля. Чоловік бив жінку, гуляв. Коли вже доньці було років 5, таки побралися.
На третьому поверсі театру прийом з нагоди прем'єри. Гостей частують вином, фруктами.
— Тепер хоч присісти можна, — Надія Грицан вмощується на стілець під стіною, спостерігає за фуршетом. — У моєму "Поетичному театрі" стільки зроблено — і за Богданом Лепким, і за Василем Стусом. Подумала, чим роман Герман поганий матеріал для студентів? Обережно ставилася до твору, щоб не образити — бо автор ще живий. Для студентів то велика радість — побувати у столиці. Поселили нас в Ірпені в санаторії за день до вистави. Самим довелося виставляти світло, носити декорації. Якщо з одного випуску хоча б один стане артистом — це вже велике досягнення.
До Ганни Герман підходить привітати співачка Оксана Білозір, 54 роки.
— Ти це неодмінно маєш показати по усій Україні, — стискає їй руку нижче ліктя.
— Після вистави не повірила, що це я написала, — каже Герман. — Спробуємо показати її нашій діаспорі в США, Польщі, Португалії. В інші міста вже на прем'єру не поїду, боюся зіпсувати враження.
Студентів-акторів на фуршет не запросили.
"Засмучували театральні штампи, типові жести"
— Вистава була іспитом зі сценічної мови. Актори добре володіють говірками, і генетично відчувають своїх героїв, — оцінює постановку режисер Сергій Проскурня, 54 роки. Спеціально приїхав на виставу з Харкова. — Але засмучували театральні штампи, типові жести — руки до грудей, сердечність, показна щирість. Платтями й очіпками все-таки не давали забути, що перед нами провінційна постановка. Героїня Теодозія, яка мріяла вирватися в інший світ, бо у її селі не було рукавичок, — це сама Герман.
2 
1
Коментарі
2