— Вау! — вигукує письменниця 49-річна Оксана Забужко. Під інформагенцією УНІАН вона роздивляється сигнальний примірник свого дев"ятого роману "Музей покинутих секретів". Писала його сім років.
40-річний Дмитро Маслєнніков із харківського видавництва "Фоліо" тримає паперовий пакунок книжок із чорнильним написом "Не кидати. Оксана Забужко".
— Це ж перша партія, — трясе ним. — Ще гарячі, щойно з-під верстату.
— А це що? — супить брови Забужко, швидко гортає сторінки. — Чому забагато верхнього поля обрізали? Треба переробити, так не годиться.
Пояснює, чому роман називається "Музей покинутих секретів".
— Дівчатка до 14 років люблять гратися в секрети. Викопують ямку, кладуть туди кольорові ґудзички, бантики. Накривають шматком скла й засипають землею. Час від часу навідуються до того місця, відгортають землю і крізь скло милуються. Хлопці такого не робили.
— Робили, але до років шести, — каже телеведучий 54-річний Юрій Макаров.
— Хлопчики до секретів не допускалися. Я це авторитетно кажу, — плескає його по плечу Оксана. — Варто було опублікувати два уривки в журналі "Сучасність", як цю книжку охрестити романом про УПА. Насправді це любовна історія, сімейна сага трьох поколінь із 1944-го до 2004-й. Аби читач не заплутався, на першій сторінці склала родовід героїв. Щоб усім було ясно, хто кому Рабинович.
Авторка працювала в архівах Служби безпеки, мала зустрічі з ветеранами Української повстанської армії.
— Єдине, чому можна довіряти, — розповіді бабусь і дідусів. У школах викладають неукраїнську історію. Ми досі живемо в УРСР, тільки під іншим прапором. Не провели люстрації — скинули все докупи, накрили скельцем і засипали землею.
Увечері презентує книжку в столичній арт-кав"ярні "Азбука". За рогом паркуються "мерседеси". З автівок виходять перша леді 48-річна Катерина Ющенко, 61-річний Юрій Єхануров із Секретаріату президента, нардеп-"нашоукраїнець" В"ячеслав Кириленко, 42 роки. Чоловіки в туфлях, із букетами. Кириленко ковзає по підталому льоду, туфлями з"їжджає у воду.
Письменник 48-річний Андрій Курков обнімає Забужко.
— Роману не читав. Але знаю, що Оксана довго й важко його писала. Вона — наче метеор, який падає одночасно на вісім країн.
Авторка дарує книгу з автографом Катерині Ющенко.
— Це найочікуваніша книжка 2009 року, — каже та. — Наступного року її треба буде екранізувати.
— Не в цій країні, — відповідає письменниця. — Скоріше закордонні режисери за це візьмуться.
Книга має 835 сторінок. Коштує 80 грн. Права на переклад купило німецьке видавництво "Droschl". Там роман побачить світ 2010-го. Тривають переговори з видавцями Польщі, Голландії, Швеції, Угорщини.
— Цього року мені найбільше сподобався роман Галини Вдовиченко "Там, де він", — каже письменник Андрій Курков, 48 років. — Читав і її попередній роман "Пів"яблука". У неї справжня міська розумна проза. Немає випадкових героїв, у кожного чітко і послідовно прописана біографія.
— Найкраще, що читав цього року — поетична збірка Сергія Жадана "Лілі Марлен", — каже режисер столичного Театру на Подолі 55-річний Віталій Малахов. — Вірші Жадана класно читати, коли на душі недобре. Він пише про земну любов між чоловіком і жінкою. Читав недавно книжку "Таке" Юрка Іздрика, яка перемогла на конкурсі "Книга року БІ-БІ-СІ". Не розумію, за що йому дали премію. Можна було б і краще написати.
Столичному театральному режисеру 35-річному Юрієві Одинокому сподобалися поетичні книжки Сергія Жадана — "Ефіопія" та "Лілі Марлен".
— Серед романів перше місце віддав би книзі Люко Дашвар "Райцентр". Всі три романи, які в неї вийшли, однаково гарні. Веду з Люко Дашвар переговори, аби поставити її книжку "Райцентр" на сцені столичного театру імені Франка.
Секретар Спілки письменників драматург Анатолій Крим, 63 роки, каже, що найкращий — роман Василя Шкляра "Чорний ворон".
— Це перша книжка, в якій висвітлено білу пляму — боротьбу українських повстанців проти окупаційної влади у 1920-х. Вона гарно написана, всім знайомим раджу її прочитати.
Світлана Корженко
5 
1
Коментарі