— Актора на роль 13-річного Міші взяв з інтернату. Їздили в дитячі будинки в Боярці та Бучі під Києвом. Доки знімали фільм, Женю Герасименка всиновила сім'я з Америки. Хоча в Євгена живі батьки, — розповідає київський режисер Максим Ксьонда, 34 роки. Його 21-хвилинна стрічка "Дорога" ввійшла до збірника "Українська нова хвиля". Сім вітчизняних короткометражок показали 14 грудня у столичному кінотеатрі "Київ".
— Женя добре пам'ятає, як тато привіз його в інтернат, — каже режисер. Бюджет його фільму 897 тис. грн. У ньому йдеться про підлітка, який побився об заклад і причепився в інвалідному візку до фури та проїхав так із Харкова до Полтави. Там живе його батько. З матір'ю той розлучений.
— У США була історія, коли хлопець причепився до вантажівки. У нашому фільмі за фурою поїздили всі. І Женя, і манекени, і каскадер. У "Дорозі" піднімаю тему непотрібних дітей, — продовжує режисер.
Стрічку "Уроки української" фільмували на трьох шахтах у місті Дзержинськ на Донеччині. Її бюджет становив 694 тис. грн.
— Разів 10 спускався у шахту. В одну з поїздок потягнув трьох своїх головних персонажів не просто у забій, а в лаву — місце, де безпосередньо рубають вугілля, — розказує режисер Руслан Батицький, 26 років. Народився на Дніпропетровщині, живе в Києві. — Її діаметр лише 80 сантиметрів — щоб людина могла лежачи пролізти. Один неточний рух, і можна зірватися. А шахтарі так повзають щодня, рубають вугілля. Дивувалися нам. Знімався для 2-хвилинного епізоду, де мене стрижуть. І тут розумію, що мене обступила не тільки знімальна група. З усіх куточків виглядають гірники й перешіптуються: "А почему это шахтера стригут прямо на шахте?".
Фільм Батицького — майже без слів. Персонажі — молода вчителька української Анна і молодий шахтар Стволовий. Познайомилися на сільській дискотеці. Там гірники п'ють горілку з горла, потім спалюють на вогнищі старе піаніно. Лише наприкінці головні герої кажуть кілька речень. Закохані босі йдуть мокрим весняним полем. Анна вчить коханого говорити її ім'я українською.
— Я роботу тож собі буду шукати. На осінь. Бо зараз літо. Глухо. Одні свята — майські, Новий рік, — говорить герой стрічки Антоніни Ноябрьової "День Незалежності".
З пивом та цигарками п'ятеро хлопців увесь день 24 серпня кочують по підворіттях. Цей фільм отримав відзнаки Одеського кінофестивалю та київської "Молодості". Також до збірника ввійшла 6-хвилинна картина Володимира Тихого "Гамбург". Її головний герой продає свою печінку.
Фільми Ксьонди й Батицького показали вперше. Їх профінансувала держава.
— Раз на квартал робитимемо кінозвіт, — розповідає Іван Козленко, заступник гендиректора Національного центру Олександра Довженка. — Цього разу програму сформували з чотирьох картин держфінансування та трьох незалежних проектів. Із фільмів склали "Нову українську хвилю". Кажемо так умовно. Але вони говорять хоч про якесь "хвилювання" у цій галузі.
Київський кінокритик 53-річний Володимир Войтенко проти визначення течій.
— Зараз лише викристалізовується стиль режисерів. Це дуже різне кіно, але з нього можна виростити повноцінний національний кінематограф. Йому потрібен ґрунт. Треба, щоб працювала кінематографічна машина. Бо кіно знімати — це не вірші писати.
Стрічки у проекті "Нова українська хвиля" обіцяють показувати що три місяці.
3 
1
Коментарі