121 тис. грн на лікування поранених бійців АТО зібрали 20 серпня у столичному музеї ім. Шевченка на благодійному аукціоні "Ти тільки живи". На продаж виставили 26 картин, що намалювали учасники АТО. П'ять робіт не купили.
— Півтора місяця для бійців, які зараз лікуються, викладачі та студенти Київського інституту декоративно-прикладного мистецтва імені Бойчука проводили майстер-класи, — розповідає куратор проекту Надія Гордієнко. — Вони важко оговтуються після пережитих подій. Арт-терапія допомагає їм. Більшість бійців уперше взяли пензлики до рук. Ніхто з них не малював війну. Найчастіше зображали красу рідної землі.
Найдорожчою стала робота "Рибалка" бійця Олександра Зозуляки. Її продали за 12, 5 тис. грн. На 2 тис. дешевше придбали картину "Друзі" грузинського підполковника 37-річного Георгія Саралідзе з позивним Гюрза-2.
— На українской мовє я не сумєю, только русский знаю, — Георгій Саралідзе спирається на милицю. 18 квітня під Широкиним він із хлопцями попав у засідку. Отримав мінно-вибухову травму лівої ноги. — Усі думають, що військові визнають лише силу. Це не так. Серед нас багато таких, хто любить і поважає мистецтво. Я обожнюю абстракціонізм та імпресіонізм. У молодості малював, а потім став військовим і це закинув. Був учасником Чеченської і трьох грузинських воєн. Після кожної брався за фарби. Малювання допомагає віднайти душевний спокій. Манера письма через війну не змінилася. Вона не вплинула на моє світобачення. Війна не міняє людей. Дає лише досвід і нічого більше.
На картині Георгій намалював пташок, які летять у небо.
— Присвятив її другу Георгію Джанілідзе, який воював під позивним Сатана. Він загинув у Широкиному. Після його смерті довго був злий на всіх. Як намалював цю картину, злість минула, бо ці емоції зміг перенести на полотно. Та біль від утрати товариша не зменшився. Він не покине мене ніколи.
Кадровий військовий 40-річний Олексій Донов виставив на аукціон картину "Моя сім'я — найкраща". Намалював себе, дружину й доньку. Його робота нагадує дитячий малюнок.
— В госпіталі малював уперше, — розповідає Олексій. Він у камуфляжній формі. Спирається на милиці. Ліву ногу тримає піднятою. — Рідним малюнок показував, але вони не впізнали себе. Дружина тільки сказала: розумію, що ти хотів зобразити. Більше не малюватиму. В мене немає потрібної художникові наполегливості й посидючості.
Киянин 26-річний Дмитро Блохін із друзями стоїть біля дверей, тримає келих вина. Воювати пішов улітку 2014‑го. А в червні цьогоріч його поранили. Сталося це в селі Луганське Мар'їнського району на Донеччині. Відтоді переніс 20 операцій.
— Картину назвав "Шлях". Малював її два тижні. Коли мама приходила провідувати, трохи допомагала. Якби не вона — малюнок вийшов би зовсім дитячим. На роботі виразив почуття, що не можу пояснити словами. До того ж словом можна образити, а малюнком — ніколи.
У Дмитра немає трьох пальців на лівій руці.
— Осколком вирвало шматок руки й ноги, пробило дірку в голові, — Дмитро закочує рукава сорочки, показує ліву руку. Вона у шрамах. — Один палець відірвало одразу, два відрізали в госпіталі. Хоч пальців немає, постійно відчуваю, як болять. Мистецтво допомагає забути про біль. Коли малював, години дві нічого не боліло. Так само було й на концерті класичної музики. Доки слухав її, про відрізані пальці забув.
2 
35413
Коментарі