Наукову монографію "Notre dame d"Ukraine: Українка в конфлікті міфологій" про українську поетесу Лесю Українку 46-річна письменниця Оксана Забужко презентувала у книгарні "Емпік" на третьому поверсі столичного торгового центру "Магеллан". Книжка вийшла наприкінці березня у видавництві "Факт" накладом 10 тис. примірників. Має 640 сторінок. Обгорнута червоною паперовою стрічкою з написом "Інтелектуальний детектив". Коштує 49 грн 90 коп. — як і книга екс-президента Леоніда Кучми "После Майдана", що її виставили на сусідньому стенді.
У книгарні збираються зо 20 шанувальників Забужко — переважно жінки до 30 років, дехто в сорочках із вишивкою.
— Книга призначалася для кандидатів філологічних наук, — наливає собі сильногазованої "Бонакви" письменниця. — Але, виявляється, її гарно читають усі. Знаю ентузіастів, що ковтали книгу за три дні з відривом лише на каву з бутербродом. Я стільки ж часу читала верстку. І відчувала, наче тягну на собі рояль на шістнадцятий поверх без ліфта.
Довелося по бібліотеках вивчати історію УПА
Коли вийде ваш роман "Музей покинутих секретів"? — питаємо в письменниці.
— Два розділи лишилися, — відповідає Забужко. — Сподіваюся, навесні книжка вже буде готова. Вона описує життя трьох поколінь. Там дуже заплутаний сюжет. Кожний розділ розповідає інша людина. Головна героїня — журналістка — в архівах знаходить фотографію жінки з українського підпілля кінця 40-х років. Журналістка хоче зробити про цю жінку документальний фільм. Знаходить її внучатого племінника і закохується в нього. Чоловіку відтоді сняться несамовиті сни. Із тих снів потім розкручується інший сюжет. Мені довелося по бібліотеках вивчати історію УПА. Почала писати цю книжку в 2003-му, коли їздила по роботі в італійське місто Генуя. Потім перервалася на Помаранчеву революцію, а потім — на книжку про Лесю Українку. "Музей покинутих секретів" матиме близько чотирьохсот сторінок. Видаватиму, мабуть, у "Факті".
А що ви зараз читаєте?
— Автобіографію "Оut of Africa" данської письменниці Карен Бліксен. Карен довго жила в Африці. Вважаю її кращою авторкою ХХ століття. Смакую потихеньку, немов дорогоцінний напій.
Потім Забужко роздає з десяток автографів біля стенду зі своєю книгою. У черзі стоїть дідусь у капелюсі з гусячим пером — із двома примірниками книги. Каже, що він — поляк, подорожує Україною.
— Три роки вивчаю українську мову та досі її не знаю, — простягає книгу на підпис Забужко. — Мені в Польщі сказали: щоб знати українську мову, найкраще вас почитати.
Останні два підписи письменниця ставить двом студенткам на заяложеній збірці повістей та оповідань "Сестро, сестро", яку видала ще 2003-го.
3 
1
Коментарі