— Ще ніколи стосунки між владою і суспільством не були такими близькими — вони стояли одне навпроти одного на відстані витягнутої дубинки, — написав 52-річний письменник Андрій Курков на своїй сторінці у "Фейсбуці" зранку 11 грудня після спроби розгону силовиками Майдану.
Напередодні представив у Києві свій перевиданий роман "Львівська гастроль Джиммі Хендрікса". За книжку про Львів 1960-х його висунули на цьогорічну Шевченківську премію.
— Сьогодні бачу сильний вплив Західної України, — каже Курков. — Був на Майдані кілька разів і на плакатах, тентах читав назви райцентрів західних областей. Народ давно став розумніший за політиків. І влада, і опозиція — слабкі. Влада слабка настільки, що розуміє: якщо здасть когось, увесь "картковий будиночок" Партії регіонів посиплеться. Опозиція запрошувала виступити на Майдані, але мені не потрібен піар і я усвідомлюю відповідальність слів, виголошених зі сцени. Великий натовп не хоче слухати щось бодай трішки складне. Їм потрібно, щоб все було чорним або білим.
Чи є для вас події на Майдані матеріалом для книжки?
— Ні, це матеріал для журналістів і аналітиків, а не для письменників. Як тільки відбуваються якісь важливі суспільні події, хтось уже пише про це роман — гарантую. Так роблять в Америці. Але там письменники розуміють, що треба написати швидко. Книга продаватиметься три тижні, а потім про неї забудуть. У нас всі думають, що про актуальні події треба писати щось вічне. Я не назву вам жодного вічного роману про Чорнобильську катастрофу, хоча одразу після події вийшли кілька книг. А потім, коли можна було зрозуміти й осмислити, ніхто не написав серйозного роману.
2004 року ви видали роман "Остання любов президента". Тоді всі вважали, що він про Віктора Ющенка. Чи схожий президент із книжки на нинішнього гаранта?
— Є кілька збігів із реальними сучасними подіями. Так само, як Янукович утік від проблем у Китай, мій герой тікає в Монголію. І президент сусідньої країни в романі залишається при владі до 2016 року, як і Путін.
Які зміни відбулися в суспільстві за роки між двома революціями?
— За цей час з'явилося друге покоління романтиків. Вони відчувають власну гідність, готові ставити питання владі. Це добре. Нами ще досі керують люди радянського покоління, а молоді їх найбільше не сприймають. Молодь дивиться на Україну як на матеріал, з якого можна побудувати європейську державу. Вперше революція розділилася на два майдани: романтичний і професійний. Романтичний збирається на майдан вихідного дня — з родинами, дітьми. Професійний — це кілька тисяч людей, які приїхали на революцію. Набираються досвіду, хтось із них піде в активісти різних політичних партій. Ці майдани мають різні цілі й вимоги. Професійний відгукується на лозунг "Банду геть!", романтичний — на музику, розумні речі. Романтичний майдан може відправити опозицію на перемовини, професійний — вимагатиме імпічменту і "владу на нари".
1 
1
Коментарі