—?На "Молодість" приїхали режисери світового масштабу. Це австрієць Ульріх Зайдль, канадець Дені Коте і хорват Лордан Зафранович. Але в Україні їх майже ніхто не знає, — каже кінокритик 34-річний Олександр Гусєв про 43-й фестиваль "Молодість", що триває в Києві 19–27 жовтня.
— Зараз немає перенасичення шедеврами, але більшість конкурсних робіт високого рівня. Мало накладок на подіях. Бувало, покази запізнювалися на 30–40 хвилин. Проблеми з перекладом були на кожному сеансі, зараз — на одному з шести.
Як вам повнометражний конкурс?
—?Першою показали австрійську стрічку "Божа роса" про стосунки дитини і матері, яка щойно вийшла з в'язниці. Це невдалий початок. Навіть не здавав папірець глядацького голосування. Мій дідусь сказав би: це хороший, добрий фільм. Історія розвивається за штампом, передбачувано. Одразу ясно, що дівчинка ревнуватиме маму до залицяльника. А перемир'я відбудеться, коли мати посвариться з ним. Є багато варіантів розвитку сюжету, режисери чомусь обирають найпоширеніший. Але у фільмі добре грають актори.
Якого рівня студентські й короткометражні фільми?
—?Достатньо високого, але не вистачало експериментів. На "Молодості" більшість фільмів завжди присвячені дітям або старим. Цього разу вперше мало стрічок про літніх людей. Тепер — про підлітків. Герої фільмів не мають амбіцій, нічого не чекають від життя, не можуть здати екзамени, закохуються, але не насмілюються розпочати стосунків.
Документальний фільм "У вільний час" швейцарської режисерки Маріам Рахмут розповідає про двох румунських дівчат. Перші 10 хвилин не розумів, нащо це взагалі дивитися. Базікають про дурниці, не мають жодних інтересів і планів. І раптом розумію, чому їм стільки уваги. З-за кадру до дівчат доноситься голос: "Вас не дивує, що ви спите там, де працюєте?". Виявляється, це дві молоді повії. Одна з них працює, бо її хлопець попросив, гроші ділять на двох. Героїня каже, якби мала самоповагу, то не займалася б цим. А друга взагалі не знає, що відповісти.
Цікавий фільм іспанського режисера Жозе Тріґейруса "Бог на шиї". Про хлопчика, мати якого — свідок Єгови. Вона примушує сина ходити квартирами і проповідувати. Син — цілком нормальний, але його природні бажання пригнічують дорослі.
У польській стрічці "Мати" жінка знаходить у кімнаті сина труп дівчини. Спочатку намагається сховати тіло. Згодом вирішує йти в міліцію і розділити з дитиною відповідальність за злочин. Жінка розуміє, що син зіпсований вседозволеністю й надмірною турботою.
Які неконкурсні найбільше запам'яталися?
—?У стрічках про Молдову, Румунію й Азербайджан реалії дуже впізнавані для нас. Убогий побут, перекошені будинки й культурний занепад. Люди без роботи, озлоблені, бо держава викинула їх на смітник. Вони відіграються на емігрантах. У фільмі "Нижня межа неба" румунський режисер Ігор Кобилянський наче дає вихід із такої ситуації. Головний герой ніде не працює, торгує травою. Коли закохується, кидає цей бізнес, зраджуючи друзів, відправляючи їх на смерть. Такий псевдо хепі-енд.
Переможець кінофестивалю в Берліні "Поза дитини" румуна Каліна Петера Нетцера — про аварію, в якій загинув хлопчик. Усі румунські фільми одноманітні й тягучі, але поступово в них вживаєшся. Героїня намагається вигородити 34-річного сина, який збив дитину. Телефонує знайомим, пропонує гроші міліції, хоче оплатити похорон, виплатити компенсацію батькам. Тобто з грошима і зв'язками можна вбити будь-кого, а потім відкупитися. Єдиною втратою буде хіба хабар.
Після аварії корабля рибалка плив шість годин
Що переглянула на "Молодості" телеведуча Наталія Розинська, 32 роки:
"Глибина" ісландського режисера Балтасара Кормакура
—?Шикарний фільм про рибалку, який проплив 6 годин у холодній воді, рятуючись після аварії корабля. Я побувала в Ісландії. Там люди трепетно ставляться до природи, то містична нація. Головний герой розмовляв із птахом, коли плив до берега. Це допомогло йому не зупинятися. Людина не може бути сама. У неї все виходить, коли знає, що є хтось поряд. Я 11-річною залишилася без матері, мене виховувала бабуся. У дитинстві мені часто здавалося, що я одна. Коли знаєш, що у тебе є Бог, легшає.
"Валенса. Людина надії" польського режисера Анджея Вайди
—?Наші політики пафосні, на публіці одні, в житті — інші. А в Польщі простий електрик став лідером. В Америці найпопулярніша телезірка — Опра Вінфрі, яка заробила популярність на тому, що боролася із зайвою вагою. Вона розповідає, що її зґвалтував батько, з неї знущалися однолітки, бо вона чорна. Якщо хтось в Україні скаже, що мав проблеми з алкоголем чи вилікувався від наркоманії, до нього й не підійдуть. На Заході таких людей вважають національними героями. Заможного європейця не відрізнити від небагатого. У Швеції вважають вульгарним хизуватися статком. Український багатій мусить мати золотого годинника і "бентлі".
2 
1
Коментарі
1