— На війні практично всі — жертви. Це як жахлива пекельна вирва, що засмоктує, — каже режисер Заза Буадзе, 56 років. Знімає воєнну драму "Мати апостолів".
8 травня одну зі сцен фільмували на території села Нижча Дубечня у Вишгородському районі Київщини.
2014-й. Транспортний літак Ан-26 вирушає у рейс на Донбас із гуманітарним вантажем. Має за кілька годин повернутися на базу, але його вражає ракета російського винищувача. На борту починається пожежа. Командир Михайло Кулик наказує евакуюватися. П'ятеро членів екіпажу покидають борт і потрапляють на ворожу територію. Кулик зі штурманом залишаються в літаку й відводять його від села Давидо-Микільське на Луганщині, за сюжетом.
Головну роль грає Наталія Половинка, 53 роки. Її героїня — мати командира екіпажу, етнограф Софія Павлівна Кулик із Вінниці. Дізнається про авіакатастрофу, вирушає на Донбас на пошуки сина.
На полі лежать залишки збитого Ан-26. Це наймасштабніша декорація картини. Піротехніки стежать за тим, як димить літак.
— Тут знімаємо сцену, в якій матір потрапляє на місце падіння літака і знаходить могилу сина, якого поховали місцеві, — пояснює Заза Буадзе. — Це ядро фільму, найдраматичніший епізод, до якого йшла вся історія. Протягом дії стрічки головна героїня ще сподівається, що син живий. Ближче до фіналу дізнається, що він таки загинув. Після багатьох перипетій приходить нарешті туди, де все це сталося. Літак міг упасти на село, але Михайло Кулик пожертвував собою, щоб цього не допустити. У цьому моменті Софія Павлівна вже знає, що її син — герой.
Софія Кулик упродовж свого шляху стає загальною матір'ю, мало не богинею. Звідси й назва стрічки — "Мати апостолів". Вона ввібрала в себе біль усіх українців — і своїх, і так званих ворогів, яких вона пробачила й відпустила гріхи. Підходить до літака на полі вже як надлюдина. Загальну трагедію України показуємо через історію однієї конкретної людини.
Рухатися далі шляхом загальної ненависті, непрощення й нетолерантності — означає глибше занурюватися у пекло. Наш фільм не про те, що давайте все всім пробачати — не про політику, а про людей. Не можуть нескінченно носити в собі ненависть. Бо це руйнує кожного окремо і увесь світ.
Перетворитися всім на янголів і нескінченно любити одне одного неможливо. Готових рецептів розв'язання усіх проблем немає. Але ми маємо показати хоча б те, що хтось зміг пропустити крізь себе загальний біль і піднестися. У певному сенсі це схоже на притчу.
Софія Кулик не лише досліджує культуру, а й співає, як і виконавиця ролі Наталія Половинка. Фільм починається з її виступу на радіо, а завершується співом на могилі. У цій сцені вона не ридає, не рве на собі волосся, а виконує красиву стару пісню про землю, що живе своїм життям, доки люди вбивають одне одного. Земля прокидається, й починається рання весна.
— Головна героїня розкопує могилу, щоб поховати сина вдома, — розповідає директор картини Світлана Яцинич, 29 років. — Війна у стрічці є. Але тут більше сконцентровано на взаємодії персонажів, психології, на глибинному. Люди не мають втрачати духовне зерно. Загубиш душу — втратиш себе.
Наталія Половинка — неординарна, глибинна актриса широкого діапазону. Її сприйняття, бачення, спів — це так влучно, що пробиває до кісток, оголює нерви. Паралельно зі зйомками вона працює над музикою до стрічки разом із композитором Романом Григорівим. Серед пісень буде й добре знана "Зеленеє жито, зелене".
На годину частина знімальної команди залишає майданчик й заїжджає до села. У цей час відбувається повітряна зйомка поля з квадрокоптера.
— Важливо, щоб ніхто зайвий не потрапив у масштабний кадр, що охоплює всю декорацію, — каже заступник директора виробництва Костянтин Костюк, 35 років. — Маємо встигнути сьогодні відзняти все до заходу сонця.
Декорацію збитого літака побудували тиждень тому. Домовилися з жителями села — вони її охороняють уночі.
Під час підготовчого етапу шукали локації, максимально схожі на Донбас. Знайшли такі в Леонівці під Малином та у Гранітному на Житомирщині.
Виробництвом фільму "Мати апостолів" займається кінокомпанія "Студія "Золоте Руно" за підтримки Міністерства культури України. Продюсери — Дмитро Овечкін та Дмитро Пономарьов.
4 
35413
Коментарі