400 тис. грн становив бюджет VII фестивалю українського опору "Бандерштат". 3-4 серпня на луцькому іподромі виступили 25 українських виконавців та два білоруські. Також там можна було зробити собі націоналістичне тату, послухати 60 поетів, подивитися історичну реконструкцію бою упівців із солдатами вермахту.
— "Ми хлопці з Бандерштадту, ходимо до церкви, шануємо батьків", — виконує пісню гурту "Брати Гадюкіни" співачка 12-річна Вікторія Пігун із Новояворівська на Львівщині. Одягнена у джинсові шорти поверх білих колготок, вишиванку та шкіряну куртку-"косуху". — Я дівчинка, але ж не буду співати "Ми дівчата з Бандерштадту". Рок — це мій рідний стиль. Ще виконую джаз, автентику. Професійно вокалом займаюся три роки. У Львові побачили афішу "Бандерштату". Мама подзвонила організаторам. Спочатку не хотіли мене брати на велику сцену, пропонували хіба виступити на ярмарку. Тоді мама надіслала їм відео, де я співаю цю пісню. Сказали, що відкриватиму фестиваль.
На траві неподалік сидить школярка Маргарита Ганжа, 14 років. Приїхала із селища Ратне на півночі Волині за 130 км від Луцька.
— Бабуся сказала: "Куди ти їдеш? Там будуть поклонятися Бандері!", — каже. — Хочу, щоб мені намалювали тризуб на нозі. Роблять безкоштовно, тому там велика черга. Малюють хною, то за кілька днів змиється.
На фестивалі можна постріляти з лука, зліпити глечика та пограти у "Криївку". Це український варіант "Мафії". Дія відбувається у криївці. Позитивними героями є упівці, лихими — енкаведисти. Автори розробили карти для цієї забави, планують проводити чемпіонати.
— Виходьте на сцену, я зараз буду, — каже у слухавку сопілкар гурту "КораЛЛі" 26-річний Михайло Адамчак. Доїдає вареники за пластмасовим столом під парасолькою. Колектив має 40-50 виступів на рік, на концертах використовує трембіту.
— Не сказав би, що в Україні вистачає якісних етногуртів. Візьмуть скрипку чи ліру, дві ноти заграють — і вже вони етно. Щонайменше раз на місяць їздимо карпатськими селами, спілкуємося з майстрами. Говірку цікаво на телефон записати. Потім у піснях можемо використати два-три слова. В арсеналі нашого трембітаря шість трембіт і рогів. Ріг менший, дає низький звук. Трембіта — високий. Разом звучать глибоко й енергетично. У світі зрозуміли, що треба копати глибше. Навіть Шакіра, Кайлі Міноуґ і багато американських поп-зірок використовують етномотиви. Десь завуальовано дримба заграє.
— Сто п'ятсот мільйонів кіловат — то "Бандерштат"! — кричить зі сцени вокаліст "КораЛЛів" Юрій Адамчак.
— Віка, чітко рубай гурти по часу. Треба все встигнути, — каже за лаштунками арт-директор фестивалю 25-річний Сергій Мартинюк ведучій Вікторії Жуковській, 31 рік. На ній чорні шорти і вишиванка, на руках браслети, татуювання у вигляді вишивки й жовто-блакитний манікюр.
— Публіка "Бандерштату" найчемніша, — говорить ведуча зі сцени. Алкоголь на події заборонений. — То найчистіший фестиваль, ніде не валяються пляшки з-під пива. Міліція нудиться, бо тут спокійно, немає конфліктів.
На другий день заходу близько тисячі відвідувачів збираються перед сценою. Волонтери роздають жовті та блакитні аркуші паперу. На траві мотузкою виклали контури тризуба 40 на 70 м. Відвідувачі вишиковуються вздовж нього, підіймають кольорові аркуші. Фігуру фотографують із параплана, який пролітає над іподромом.
На сцену виходить українсько-польський гурт "ПанКе Шава". Музиканти виступають переважно за кордоном.
— У Європі популярна етнічна музика, українська, балканська. Треба пропонувати свій матеріал європейським організаторам концертів, продюсерам. У Польщі таких агенцій понад 200, — розказує вокаліст Тимофій Мороховець, 29 років. — Українські продюсери часто беруть за виступи більше грошей, аніж отримують музиканти. На Західній Україні тиждень через два відбувається якийсь фестиваль. У Польщі за одні вихідні проходять чотири великі події. Загалом протягом літа дві-три тисячі.
— Україномовний продукт не перспективний. Багато талановитих людей їдуть звідси до Росії чи Європи, — говорить луцький музикант Олександр Положинський, 41 рік. На синій футболці намальований мікрофон і два ножі та пістолети. Його колектив "Тартак" на "Бандерштаті" виступає утретє. — Українського продукту достатньо, щоб наповнити ринок. Але скільки є попиту — стільки музики. Зараз у західних областях популярний гурт "Дзідзьо". Манера виконання вокаліста — то спадок від покійного Кузі з "Братів Гадюкіних". У музичному плані хлопці нічим не оригінальні і співають похабні тексти. Теоретично це можна назвати новою україномовною музикою, але там нічого нового. Хлопці грамотні. За межами гурту грають класну музику. А "Дзідзьо" — це заробляння грошей.
Квитки на фестиваль коштували 60 грн на день, 100 — на два. Для дітей, ветеранів УПА та громадян з обмеженими фізичними можливостями вхід зробили безкоштовним. За два дні продали понад три тисячі квитків.
"Хоч книжок у в'язниці начитався"
— За три роки тюрми прочитав 306 книг. 307-му дочитати не дали. Багато хто каже, добре, що Луценка посадили, бо він не змінив систему. То хоч книжок у в'язниці начитався, — політик 48-річний Юрій Луценко 3 серпня читає лекцію на фестивалі українського опору "Бандерштат" у Луцьку. На галявині його слухають чотири сотні слухачів. На фестивалі провели дев'ять лекцій із ветеранами УПА, політиками й журналістами.
— Скажіть, скільки треба міліції, щоб розрізати натовп у 100 тисяч? Нема такої. Коли надвір вийдуть тисяча людей — будуть бити. 10 тисяч — будуть робити вигляд, що б'ють. Коли 100 тисяч — зупиняться, коли буде мільйон — приєднаються.
Ці дебіли думали, що мене "зламає" кімната 9 на 15 метрів. У Лук'янівському СІЗО так само колись сиділи Дмитро Донцов, холодноярівці, дисиденти. Розумів, що після них не маю права не те що зламатися, а й хитнутися у своїх переконаннях. Якось повертався в камеру, назустріч ішов на милицях інвалід. Коли розминулися, лише через п'ять кроків усвідомив, що це мій сусід по Кабміну, виконувач обов'язків міністра оборони Валерій Іващенко. До такого людину довели. Якщо знести Лук'янівське СІЗО як українську Бастилію й побудувати щось інше — не встоїть. Бо фундамент збудований на крові.
3 
1
Коментарі
6