10 квітня завершився шостий книжковий ярмарок "Медвін". Із Москви на виставку приїхали письменники-фантасти Сергій, 65 років, та 44-річна Марина Дяченки.
— Закінчуємо роботу над новим романом, — розповідає Марина Дяченко у столичному інституті фізкультури. Тут в актовій залі письменники зустрічалися з читачами. — Книжку назвали за іменем головного героя — "Стократ". Вона складатиметься із оповідань та розповідей. Покажемо все його життя як мозаїку.
Питаю: як разом працюють?
— Уранці сідаю за комп'ютер і пишу шматок тексту. Сергій править, а потім разом доробляємо. В роботі Сергій схожий на режисера, я — на актрису.
До Марини підходить білявка, на вигляд років 30. Витягає з целофанового пакету вовняну ковдру. Дарує її Сергієві, Марині вручає різнокольорову шаль, сплетену з товстих ниток. Марина накидає її на плечі, позує перед фотографами.
— Сама плела, — каже жінка. — Я просто фанатію від ваших романів. А для того, щоб гарно писати, треба бути психіатром? — запитує в Сергія. Він за фахом — лікар-психіатр.
— Необов'язково, — відмахується він. — Але глибоке знання людської психології мені допомагає.
Фантасти працюють над двома новими проектами — для телебачення та кіно.
— Зараз починається оновлення після кризи — оживає кіно та телевізійні проекти. У Москві кіноіндустрія розвинена більше, ніж у Києві. Цього року російське керівництво виділило понад 120 мільйонів доларів, в Україні така ж сума, але у гривнях. А ще недавно були в Голлівуді. Отримали кілька пропозицій.
Розповідають, що торік закінчили писати сценарій за романом Михайла Булгакова "Біла гвардія".
— У сценарії використали героїв із його ранніх творів. Фінал взяли з оповідання "Я убил". У школі, де вчиться наша донька, регулярно проводимо кіно-клуб у формі судових засідань. Одна 11-класниця мала поступати до інституту міжнародних відносин. Та після зустрічі з нами подала документи на сценарний факультет ВДІКу.
Хвалиться, що до кінця року в Америці вийде їхній роман "Шрам":
— Переклад робив Ендрю Бройфільд. Коли прочитала англійський варіант, то зняла шляпу. Переклав блискуче. Наші книжки виходили польською, угорською, болгарською, литовською, французькою, німецькою.
Чоловік підходить до письменників за автографом. Просить підписати книжку "Варан", видану харківським видавництвом "Фоліо". Питає, чи подобається обкладинка.
— Для мене найкраща обкладинка — чорний фон із золотими чи срібними літерами. Та ми такого заслужимо років через 200–300, якщо будемо затребуваними, — каже Сергій Дяченко. — Якось видавництво журналу "Радуга" радилося з нами щодо обкладинки, коли видавали роман "Магія театру". Кваліфіковані видавці потім казали, що обраний нами варіант нікуди не годиться.
Вийшла остання передмова Олеся Ульяненка
Київський письменник 44-річний Сергій Пантюк показує книжку поета 24-річного Вано Крюгера "Ніжна посмішка Берії".
— Це спроба поетичного осмислення совка людиною, яка не жила за совка, — розповідає Сергій Пантюк. — Якось одна бабуся довго роздивлялася це видання, а потім питає: "Цей поет ще живий? Скільки йому років?". Вона думала, що ці вірші писала людина, яка довго жила при радянській владі.
Показує іншу поетичну книжку "Made in Ukraine" Мар'яни Луни. Каже, що передмову до неї написав письменник Олесь Ульяненко за кілька днів до своєї смерті.
— Якось сиділи в "Полонезі" з Олесем та Дмитром Мамчуром. Я саме редагував цю збірку. Кажу Ульяненку: "Олесю, це по твоїй частині, бо тут багато образів соціального дна". Він попросив почитати, за два дні вислав передмову. А за кілька днів його не стало.
3 
1
Коментарі