У Києві триває Міжнародний музичний конкурс ім. Лисенка. Із 24-річним білорусом Олександром Поляковим, учасником у номінації "фортепіано", спілкуємося після його виступу в другому турі. Результатів поки що не знає ніхто. Їх оголосять у суботу, 8 грудня, у Національній філармонії.
— Я — піаніст другого туру, — зізнається Поляков. — Або конкурсний невдаха. Брав участь у багатьох конкурсах, але рідко виходив у фінал. Але перемоги в конкурсах — не показник доброго піаніста. Зараз почалася якась конкурсоманія. Виконавці з одного конкурсу відразу чимчикують на інший. І везуть одні й ті самі програми. Я тут почуваюся не у своїй тарілці — люблю свободу на сцені. Можу так розійтися, що ой-ой-ой.
Серед піаністів-"бунтарів" світового масштабу мені подобається Володимир Горовиць. Коли він сідав за рояль, ніхто не знав наперед, що буде за хвилину-дві. Навіть якщо він грав твір, у якому знайома кожна нота. Часто сам щось домислював у творах.
Наслідуєш його?
— У якомусь сенсі — так. Я люблю дивувати публіку. І посадка за роялем у мене від нього. Але якщо ти гратимеш так на конкурсі, то ніколи не вийдеш у фінал. Тут слід дотримуватися правил, традицій.
Звідки дізнався про конкурс імені Лисенка?
— Мені розповів про нього український піаніст Юрій Кот. Із ним я познайомився на фестивалі у французькому місті Лілль. В Інтернеті знайшов решту інформації. У квітні цього року я грав у Києві на конкурсі пам"яті Горовиця. І не пройшов у фінал, як завжди. Коли до мене підійшли знайомі дівчата з Києва, я сказав: "Я до вас ще повернуся".
У середньому можна отримати 100 доларів за один виступ
Де вас поселили?
— У гуртожитку екологічного інституту, ми там живемо втрьох. Це дуже далеко від центру, їхати хвилин 40–50. Ще й якась аварія трапилася — відключили гарячу воду. Я встиг помитися, а хлопці — ні.
Скільки годин на день репетируєш?
— Оргкомітет на репетиції дає лише годину. Але часом я займався і дві, і три години на день — як хтось із учасників не приходив.
Крім творів Лисенка грав іще когось з українців?
— Прелюдії Ревуцького. У нашій консерваторії грають, наприклад, Скорика. Але української музики в нас мало. Особливо сучасної. У нас у консерваторії читають предмет "Музика Євразії". Там ми вивчали Сильвестрова. Я слухав його симфонії — дуже сподобалося.
У Білорусі піаніст може зробити кар"єру?
— Це залежить від того, який у тебе рівень. У середньому можна отримати 100 доларів за один виступ. Маститі заробляють і 3, і 4 тисячі доларів за концерт. Хоч більшість уже давно за кордоном.
І ти, мабуть, скоро туди подасися?
— Я — ні, — каже твердо. — Білорусь і так збідніла на артистів. Хочу спробувати повчитися за кордоном — у Німеччині, Бельгії чи Франції. Хочу гастролювати за кордоном. Але жити — тільки в Білорусі. Тут я свій, тут друзі й батьки. І таких смачних масла та сметани, як у нас, немає в жодній країні світу.
1983, 21 липня — Олександр Поляков народився в місті Орша Вітебської області. Мати — домристка
1988 — починає навчання в музичній школі
1995 — вступає до Мінського ліцею при Білоруській академії музики
1999 — стає лауреатом конкурсу піаністів у Молдові
2002 — отримує Золоту медаль на конкурсі піаністів у Брянську, Росія
2003 — вступає до Білоруської академії музики, клас професора Юрія Гильдюка. Зараз навчається на 5-му курсі
6 
1
Коментарі