Чотири історії увійшли до нової книжки письменника, режисера 38-річного Руслана Горового. Серед них — оповідання "Нижче неба" про воєнного пілота в зоні АТО. Прототип героя — вертольотник, який лікується після поранення. Збірку "Ген воїна" автор представив у столичній книгарні "Є".
— Хочу висловити негодованіє, — каже директор компанії "Книжкова біржа" Артем Лобанов, 38 років. — Це неподобство — тільки чотири есе. Не вистачило навіть на всю дорогу в "Хюндаї". Друге негодованіє — відверто жалко діда з Чорнобильської зони в повісті "Ген воїна". Я влюбився в його істоту. А автор його вбив.
Повість "Ген воїна" Руслан Горовий написав задовго до подій на Донбасі. Це фантастична розповідь про спільну українсько-російську операцію в Чорнобильській зоні через 30 років після аварії.
— Я не справжній письменник, — каже Руслан Горовий. — Пишу лише тоді, коли не писати не можу. Маю викинути це з голови на папір. Пишу за раз, тому оповідання маленькі. Доки не закінчив, відірватися не можу. Це може бути вдень і вночі.
У "Є" книжку продають по 51 грн.
— Горового не люблять критики — бо не грається з мовою й не вишукує слів, які роблять твір удвічі більшим. Всі його твори — це картинки. Якщо не перша, то друга сторінка вас за щось схопить. От за що — це вже в кожного своє. Руслан пише просто цікаві історії — те, чого бракує людям у спілкуванні. Їх можна прочитати і переповідати в будь-якому товаристві, — каже видавець Ксенія Мацкевич. — Більшість українських авторів пишуть про сучасні події буквально або дуже патетично. Має пройти трохи часу. Про трагічне варто писати з гумором. Це не означає насміхатися. Це осмислене переживання. Найвідоміший твір про війну всіх часів і народів — гумористичні "Пригоди солдата Швейка". Смачний гумор — попри трагічність подій — залишає світлі відчуття. У Руслана він є. Стає світло навіть там, де має бути сумно.
Попередню збірку оповідань "Гагарін і Барселона" Руслан Горовий представив торік, 30 листопада.
— Після презентації я пішов шукати художника Андрія Єрмоленка на Майдан. Попили чайку і як пішло — рік воно не спиняється. Зараз у країні такий бардак вчинився — убивають хлопчиків 20-літніх. Нам навіть страшно було призначати цю презентацію.
2 
1
Коментарі