— Микола Гоголь не мислив України поза Російською імперією. Як типовий малоросійський дворянин. У повісті "Ніч перед Різдвом" цариця Катерина ІІ милостиво приймає запорізьких козаків. Вони демонструють імператриці свою відданість. За це коваль Вакула отримує від неї черевички. Герой повісті "Пропала грамота" везе в Петербург документ. Ставиться до цього дуже відповідально. Ладен грати в карти з відьмою, щоб довести справу до кінця, — розповідає викладач Острозької академії Петро КРАЛЮК, 58 років.
Кралюк — автор науково-популярної книги "Таємний агент Микола Гоголь". Робить припущення, що письменника завербувало Третє відділення імператорської канцелярії Миколи І. Так у першій половині ХІХ ст. називалися російські спецслужби.
— Гоголь хотів прославитися. Це було можливо тільки в Санкт-Петербурзі. Тому він переїхав до російської столиці. Там опинився в непростій ситуації. Вклав чималі гроші в публікацію романтичної поеми "Ганц Кюхельгартен". Але "петербурзький дебют" став провалом. Преса критично сприйняла книгу. Письменник викупив усі примірники. Спалив їх і залишився без копійки. Восени 1829 року зник. Мене зацікавило, куди ж на три місяці подівся Гоголь, — продовжує Петро Кралюк.
— Припускаю, що Микола Васильович провів цей час на Волині. Там познайомився з Фадеєм Булгаріним — журналістом, агентом Третього відділення. Після смерті Гоголя той дав свідчення, як завербував письменника. Зізнання опублікували в газеті "Северная пчела". Не думаю, що Гоголя було складно завербувати. Він був русофілом. Хотів визнання в Петербурзі, як і більшість української інтелігенції того часу. Фадей Булгарін розробляв на Волині "польське питання". Після приборкання декабристів російська влада чекала наступного повстання. Особливо з боку поляків. У багатьох волинських містах діяли польські масонські ложі, зокрема в Дубно. Імовірно, Гоголь отримав завдання відвідати це місто.
З першої публікації повісті "Тарас Бульба" видно, що письменник добре орієнтується на місцевості. Детально змальовує підземні ходи в Дубенському замку. Пише про костел бернардинців. Добре описує навколишні волинські міста. Згадує Радивилівську митницю в "Мертвих душах", верхівки Троїцького собору в Шумську — у повісті "Страшна помста".
"Зелене світло" для Гоголя запалюється через два роки після вербовки. 1831-го виходить його збірка "Вечори на хуторі біля Диканьки". Отримує схвальну рецензію, її активно рекламують. Збірку опублікували після придушення Польського повстання. Особливо помітний антипольський настрій повісті "Тарас Бульба". Російська пропаганда працювала на повну. Вдало використовували й письменників.
Книга "Таємний агент Микола Гоголь" Петра Кралюка вийшла у львівському "Видавництві Старого Лева". У книгарнях коштує 60 грн.
3 
1
Коментарі
2