"З табуретом до океану" — проект сімох студентів театрального внз, які впродовж 36 днів подорожували містами та селами Європи. Про свої пригоди вони зняли фільм і показали в столичному Будинку кіно.
Мандрівники добиралися до французького міста Ля-Рошель, що на березі Атлантичного океану. Там встановили монумент табуретові, який усюди возили із собою.
Усе це вигадав і зорганізував викладач Київського театрального університету Леонід Кантер, 24 роки. Минулого року він зі студентами подорожував селами Західної України, показуючи там виставу "Коза". Цього разу мандрівний театр побував у Польщі, Німеччині та Франції, а до "Кози" додав ще "Івасика-Телесика".
У Польщі актори заробляли 50 злотих щодня, пускаючи по колу капелюха
Майже всі актори молодші за 25 років і не одружені. Найстаршому, Володимирові Губерначуку — 31 рік, він викладач театрального університету. Наймолодша, 19-річна Аня Щипаног, — студентка університету культури.
Подорожували переважно автостопом. Кожен узяв із собою 400 євро — на харчування. У Польщі актори заробляли 50 злотих щодня, пускаючи по колу капелюха. Першу виставу українці зіграли на площі Ринок у Кракові.
— Поляки легко йдуть на контакт, — пригадує Леонід Кантер.
Він у чорному костюмі й жовтій сорочці. У руках тримає букетик жовтих тюльпанів, які хтось подарував з нагоди прем"єри фільму. Леонід носить екстравагантну зачіску а-ля козацький оселедець, у лівому вусі у нього — срібний кульчик.
— А от у Німеччині, — продовжує він, — люд замкнутий. Там до нас поставилися прохолодно. Але рекорд — 60 євро за виставу ми заробили саме в німецькому Баден-Бадені.
У Німеччині мандрівних артистів переплутали з якоюсь українською делегацією, що мала приїхати на зустріч католицької молоді з Папою Римським.
— Вони — у вишиванках, і ми — у вишиванках, — пояснює Кантер. — Німецької ми не знали, а німці не розуміли ані української, ані російської, ані навіть англійської. Тож кілька днів нам пощастило безкоштовно пожити в готелі, орендованому католицьким братством.
У Кракові греко-католицький священик отець Михайло їх благословив. У Гданську якийсь коваль, родом з Литви, дав їм свого великого намета на ніч. А емігрант з Білорусі — скульптор — допоміг поставити на березі Атлантики пам"ятник табурету.
Жоден вітчизняний телеканал фільмом не зацікавився
З 27 відзнятих відеокасет змонтували 11 серій. Фільм "З табуретом до океану" незабаром покажуть у Росії та Польщі. Жоден вітчизняний телеканал ним не зацікавився. Леонід має студію, де знімають комерційне кіно та рекламу. Всі зароблені "серйозною справою" гроші вкладає в ризиковані театральні проекти.
Вечір у Будинку кіно завершився аукціоном. На ньому продали банку згущеного молока, яку не з"їли учасники подорожі. За 150 грн консерви придбав якийсь пан Андрій.
Першого березня мандрівний театр вирушить на узбережжя Індійського океану.
— Не знаю, як їздитимемо автостопом у Монголії, — сміється Кантер. — Кажуть, там тільки одна асфальтована дорога — від аеропорту до Улан-Батора. А щоб пройти пустелю Гобі, доведеться, мабуть, винаймати верблюдів.
3 
1
Коментарі