— Сцену хрещення Гоголя знімали на Полтавщині у Преображенській церкві, де колись справді хрестили майбутнього письменника. Півторамісячного хлопчика для зйомок дала місцева родина. Два тижні тому його охрестили по-справжньому. Під час фільмування обряду він поводився спокійно. За легендою, маленький Гоголь теж не плакав, — розповідає російський режисер Наталія Бондарчук, 58 років.
Уже місяць вона працює над картиною про життя письменника — "Гоголь. Найближчий". Зйомки пройшли в Москві, на Полтавщині та в Києві, нині перемістилися до Криму. Потім продовжаться в Єрусалимі, Франції, Німеччині та Італії.
— Гоголь не мав дому, він постійно подорожував. Із собою завжди возив лиш парасольку та портфель із особистими речами, — пояснює режисерка.
Спілкуємося із Бондарчук на знімальному майданчику у столичному парку Відрадний. Вона сидить під тентом, переглядає на екрані щойно відзняту сцену повернення Гоголя в рідне село. Поряд стоять кілька порожніх стаканчиків од зеленого чаю. Фільмують на тлі дерев"яних церков та сільських хат. До тину біля однієї з них прив"язані два індики. У затінку стоїть чорний цап, а неподалік у будинку — порося та десяток гусей, за якими наглядають охоронці.
— Давайте продовжимо розмову в моєму фургончику, — пропонує режисерка. — Там є кондиціонер, хочу трохи охолодитися.
Каже, що добре розуміє українську:
— У мене батько (режисер Сергій Бондарчук. — ГПУ) вдома із друзями говорив українською. Тому я з дитинства чула вашу мову.
Ідемо до сріблястої машини. На майданчику стоять іще зо два десятки вантажівок, що привезли сюди техніку. За однією із них, у затінку гримують акторів. Поряд на столику — кілька бутлів води, коробки із печивом та бубликами.
— Сцену із хрещенням знімали на свято Казанської Богоматері, — продовжує режисерка, коли вже сідає в машину, на сидіннях якої лежить багато пакетів з речами. — Настоятель отець Іван сказав, що в таке свято працювати не можна. Зйомки ми зупинити відмовилися. Але тільки-но почали роботу, як зламався генератор, і церква лишилася без світла. Місцевий відділ надзвичайних ситуацій привіз свій. На це пішло аж шість годин.
У фургончик заглядає російський актор Євген Редько, 49 років. Він грає Гоголя. Запитує, чи треба гримувати ноги для сцени, де великим планом зніматимуть, як Гоголь ступає на рідну землю. Наталія відказує, що треба. Потім дивиться на годинника, викликає по рації гримера і просить мене вийти з машини.
Неподалік стоїть Редько. Костюмер прикріплює йому до штанів підтяжки.
— Мені заборонено давати на знімальному майданчику інтерв"ю від свого імені, — каже актор. — Бо тут я маю бути Гоголем і ні ким іншим. У людей має складатися ілюзія, нібито у стрічці грає сам письменник. Якщо ви з телебачення, то можу мовчки пройтися з вами за руку на камеру, — бере мене за руку. — І навіть поцілувати в щічку.
Актори, не задіяні на знімальному майданчику, сидять в одному із сараїв. Усі в українських народних костюмах. На лавці лежить українська акторка Анна Левченко, 45 років.
— Я граю Ганнусю — служницю родини Гоголів, яка няньчила малого Миколу, — розповідає. — А коли той виріс, у них були навіть любовні стосунки. Із Бондарчук працюю вже вісім років, вона називає мене своїм талісманом. Коли треба щось перекласти українською, питає в мене, як краще. Або яку народну пісню доречніше заспівати в тому чи іншому епізоді.
Це вже третя стрічка Бондарчук про життя письменників. До того вона зняла фільми про Олександра Пушкіна й Михайла Лермонтова.
4 
35413
Коментарі
1