Українські критики назвали найкращий фільм року. Національну премію "Кіноколо" отримала драма "Додому".
У кримського татарина Мустафи на Донбасі загинув старший син Назім. Батько приїжджає до Києва, аби повернути молодшого Аліма додому. Разом везуть на окупований півострів тіло Назіма, щоб поховати за мусульманськими традиціями, за сюжетом.
Україна висунула "Додому" на премію "Оскар" у категорії "Найкращий фільм іноземною мовою".
У вітчизняний прокат стрічка вийшла 7 листопада.
Постановника картин Нарімана Алієва українські критики назвали найкращим режисером, а найкращим актором — Ахтема Сеїтаблаєва, виконавця ролі Мустафи.
Премію "Відкриття року" отримав режисер Антоніо Лукіч за комедію "Мої думки тихі". Нагорода відзначає автора найкращого повнометражного дебюту. В український прокат стрічка виходить 2 січня 2020 року.
За сюжетом, звукорежисер Вадим отримав завдання записати голоси закарпатських тварин. Після успішного виконання зможе поїхати працювати в Канаду. У відрядження відправляється з матір'ю. Її зіграла Ірма Вітовська. Отримала премію "Найкраща акторка року".
— Це надзвичайна нова для нашого глядача комедія, — каже 44-річна Ірма Вітовська. — В фільмі багато змісту, сентиментальності, драми. Смішне та сумне поряд.
— Обидві картини-переможниці — відверте, водночас некомфортне відображення українських реалій, — розповідає про "Додому" і "Мої думки тихі" кінокритик Олександр Гусєв, 40 років. — Ці фільми говорять про боротьбу різних ідеологій старого і нового в наших сучасниках. У трагікомедії "Мої думки тихі" йдеться про чоловіка, який не знаходить свого місця в теперішній Україні, як і його мати. Про те, що фактично наша країна може лише експортувати природні багатства і таланти. Про прагнення наших громадян кудись утекти і неможливість це здійснити. У "Додому" є багато універсального. Замість кримських татар героями могли бути українці — юний і його патріархальний батько. Картина про зіткнення представника космополітичного суспільства і носія традицій. Батько тут наче відданий звичаям раб. Він їм підкорюється. І тягне в свій світ і живого сина, і мертвого.
— "Додому" — дуже особистий фільм на дуже важливу тему. Приклад культурної дипломатії. Чудово відповідає на питання, чий Крим, — каже кінокритикиня Дарія Бадьйор, 31 рік. — Це класна історія. Фактично антична трагедія про повернення додому. Універсальна, зчитується в будь-якій країні. Гарно зіграв молодшого сина Ремзі Білялов. Це двоюрідний брат режисера. Для Ахтема Сеїтаблаєва — це напевно одна з головних ролей його життя.
Постановник "Мої думки тихі" Антоніо Лукіч уміє робити комедію не такою, до якої звикли на телеканалах. Його фільм починається як подорож і завершується з'ясуванням стосунків між матір'ю і сином. У ньому тонка іронія, смуток та унікальний для українського кіно герой.
Найкращим документальним фільмом назвали "Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго" Надії Парфан. Стрічка Івана Орленка "У нашій синагозі" стала найкращою короткометражкою "Кінокола". 2019 року вперше присудили нагороду за найкращий анімаційний фільм — це картина "Кохання" Микити Лиськова.
3 
1
Коментарі