42-річний Андрій Середа — вокаліст культової групи "Кому вниз". Його голос відомий навіть тим, хто не цікавиться рок-музикою.
2004 року Андрій виголошував з екранів телевізорів гасла передвиборної кампанії Віктора Ющенка, 51 рік. Узагалі він рекламував майже все: від горілки — до "кашель треба лікувати, а не зупиняти".
З чоловіком, якого називають "золотим голосом" реклами, ми зустрілися на Подолі.
— Знаю одне місце, де готують шикарну картоплю з грибами, — сказав Андрій. Він був у чорних військових штанах і черевиках. Тримав у руках рюкзак. — Страшенно хочу їсти. І ви, напевно, не обідали?
Коли мене вабив театр, я йшов на найгірші київські вистави
Ми зайшли в невеличкий ресторанчик з типовою для Подолу назвою "У тьоті Соні". На всіх столиках стояли таблички "зарезервовано". Але нам дозволили сісти за маленький — у кутку. Андрій тихо перемовився з офіціанткою, і нас пересадили за зарезервований.
— Замовляйте, — запропонував. — Я чомусь не довіряю худим людям. — Побачивши фотокамеру, зробив заперечний жест і дістав із рюкзака чорні окуляри. — Імідж треба підтримувати, — пояснив, надягаючи їх.
Андрій марив з дитинства театром. Спочатку хотів стати декоратором. Створював з коробок помешкання для ляльок сестри. Потім ці іграшки стали акторами його театру. А після закінчення школи вступив до театрального інституту. Працював у трупі Віталія Малахова, 52 роки, з Лесем Танюком, 67 років, — у "Молодіжному театрі". Світлорежисером там був Слава Макаров, 50 років, — майбутній гітарист "Кому вниз".
— Батьки не в захопленні, коли дізнаються, що чадо збирається стати актором, чи не так?
— Батько бачив, що точні науки мені давалися лише під пресингом. Але хотів, щоб син мав серйозний фах, — пригадує Середа. — Він працював інженером з кораблебудування на заводі "Ленінська кузня". Міг би увійти в книгу рекордів — під його керівництвом у КБ спроектували найбільше риболовецьких траулерів. Актором мене бачила тільки мама. Та саме татові зв"язки допомогли вступити до інституту. Тепер, на жаль, батько — найзнівеченіша людина в світі: він не займається нічим.
Час, коли через непорозуміння з режисером Віталієм Малаховим покинув театр, Середа згадує з прикрістю.
— Сприймав це дуже хворобливо. Коли починав вабити театр, я йшов на найгірші київські вистави. І ставало трохи легше.
На той час у нього вже був гурт "Кому вниз". Вони були оркестром при театрі "Гротеск", але на це потрібен був дозвіл комісії Мінкульту. Після прослуховування один з її членів — композитор Юрій Рибчинський, 60 років, сказав рішуче "ні". Вони опинилися на вулиці, жили переважно з випадкових заробітків. Саме тоді Андрій познайомився з майбутньою дружиною Світланою, 36 років.
Доки він про це розповідав, до ресторанчика зайшли 41-річний Сергій Литвинюк, менеджер київської групи "Вій", і 43-річний Дмитро Добрий-Вечір, її лідер. Середа їм призначив зустріч. Вони привітали його з минулим днем народження, який був 1 січня. Подарували кілька купюр іракських динарів із зображенням Саддама Хусейна. Середа замовив ще один салат із креветок і пляшку горілки. Хлопці пригадували час, коли музиканти виступали в "трубі" — підземному переході під Майданом.
У Середи озвався телефон. Дзвонила дружина Доброго-Вечора, хотіла впевнитися, що її чоловік справді з Андрієм.
— Це, напевно, моя їй уже телефонувала: те саме питала,— розсміявся Середа. — Дід казав: "Ніколи не женись на росіянці". Я не цікавився, якої вона національності. 17 років тому я відбив її у приятеля, який тягнув Світлану до загсу. За рік у нас народився син Сашко. Світлана на три чверті українка, а на чверть — молдаванка.
Аби отримати службову квартиру, вона пішла у двірники, — веде він далі. — Я допомагав: носив тяжкі предмети. А щоб перебити нестерпний запах сміття, мусив працювати з двома цигарками в роті. Дружина закінчила інститут комунальних послуг, працювала в ЖЕКу, ми таки добилися власного помешкання на лівому березі. Тепер, слава Богу, я можу матеріально забезпечувати родину, — каже Середа. — І Свєтка сидить удома.
Дід казав:
"Ніколи не женись на росіянці"
Заробляє Середа, озвучуючи рекламні ролики. Коли починав, було лише дві студії. Одна з них, "Музична біржа", належала Євгену Рибчинському, 37 років.
— В Україні немає рекламної школи, — переконує він. — Вона відрізняється від стандартної акторської чи дикторської, тут зовсім інші темпоритми. За ці роки притоку нових голосів майже нема. Подивися на акторів, які цим займаються в світі, — каже Андрій. — Геніальна співачка, покійна вже Квітка Цісик — донька українських емігрантів, отримала від компанії "Форд" відзнаку, бо 10 років озвучувала їхню рекламу.
Він каже, що не має контракту з конкретними компаніями. Рекламні студії пропонують клієнтам голоси на вибір, а ті обирають його.
— Раніше я сміявся, коли приходили конкуренти моїх клієнтів і казали: ми теж хочемо собі цей голос. Так я став офіційним голосом одночасно і UMC, і "Київстару". — Він розсміявся.
На парламентських виборах 2002 року Середа озвучував рекламні ролики блоку Віктора Ющенка "Наша Україна". А влітку 2004 року був ведучим на Співочому полі, коли майбутній президент оголосив, що йде на вибори. Серед численних гасел він виголосив і дещо від себе: "Слава нації!" Після цього головний режисер Тарас Грималюк, 37 років, заявив що відмовляється від співпраці.
— Він пояснив, що у "Нашої України" на сході й так імідж радикальної націоналістичної партії. Мої гасла він вважав провокацією, — пригадує Середа. — Я не міг повірити, що людина, яку знаю десяток років, каже це серйозно, — підвищив він голос.
Та невдовзі йому повернули статус голосу передвиборної кампанії Ющенка. Львівський психолог, 53-річний Ярослав Лесюк, автор символіки помаранчевої революції, вважав, що він — єдиний, хто може виголошувати ідеї Ющенка.
Під час революції на сайт "Кому вниз" приходили тисячі листів із запитанням, чому група не співає на Майдані.
— Я сказав Грималюку, — відволікся Середа від салату й чарки, — що як він не випустить нас на сцену, ми розриваємо стосунки. Я Тараса не звинувачую. Йому за посаду художнього керівника сцени добре заплатили. Це правильно: коли ти віддаєш політикам своє серце, вони мають тобі за це платити гроші.
1964 — народився в Києві, на Подолі
1983 — до батькового дня народження написав пісню на слова Тараса Шевченка "Суботів"
1985 — закінчив театральний інститут, акторський клас
1988 — одружився зі Світланою, з"явився гурт "Кому вниз"
1989 — народився син Олександр, перемога на фестивалі "Червона Рута"
1990 — перші зарубіжні гастролі, в Канаді
1999 — телеведучий на ТРК "ЕРА"
2005 — кавалер ордена "Пустельний Хрест УНА–УНСО", офіційно відмовився від місця у виборчому списку УНА–УНСО
3 
1
Коментарі