На Форумі видавців проведуть понад 800 заходів

— Війна — тема цього Форуму. Її запланували ще два роки тому, до століття від початку Першої світової. Ніхто гадки не мав, що це буде не сторіччя по війні, а столітня війна, — каже організатор Форуму видавців у Львові Олександра Коваль, 57 років. ­11–14 вересня на фестиваль приїдуть 317 письменників із 25 країн світу. Через події на Донбасі не буде видавництв із Росії. Російські книжки позначать прапорцями-триколорами.

— У травні ми скасували дитячий фестиваль із міркувань безпеки. Тоді думали, чи проводити Форум. Для нас відмінити його означає просто піти на вулицю шукати іншу роботу — сортувати сміття чи хто до чого здатен. Також сумнівалися, чи проводити захід, коли в країні щодня жалоба. Робити життя нормальним — це наш внесок у цю війну. Якщо ми перестанемо заробляти гроші, не зможемо допомагати армії. Якщо люди перестануть читати і відвідувати заходи — вважайте, що нас перемогли.

Як війна вплинула на організацію фестивалю цього року?

— Одна з коректив — відмовилися від російських видавництв. Довго вагалася, але це правильно. Я також постраждала від цього рішення, бо потребую іноземної літератури, перекладеної російською. Українських перекладів замало. Але треба потерпіти. Компроміси можливі в мирний час. Коли йде війна — ні.

На Форумі не буде російських видань?

— Ми пояснювали українським книгарням, що торгувати російськими книжками можна. Але деякі наші постійні учасники відмовилися приїхати. Через це втрачаємо 160–180 тисяч гривень. Загалом маємо дефіцит бюджету десь 800 тисяч гривень — саме за ці гроші ми живемо. Не знаю, на який тиждень після Форуму доведеться закрити офіс і розійтися.

Як змінився захід за 20 років?

— Цьогорічний, 21-й Форум проводимо в розпал кризи. Так само було 1994-го. Я тоді працювала у видавництві "Просвіта", що випускало заборонені раніше книжки з історії. Друкували наклади по 100 тисяч — і їх розкуповували за два тижні. Прекрасні часи кінця 1980-х для видавництв скінчилися за день. Гіперінфляція змусила людей найперше відмовитися від книжок. Ми сіли над горами своїх книг і заплакали. Тодішній голова фонду "Відродження" порадив видавцям зібратися і подумати, що робити. На першому форумі було 47 стендів. Ми всі один одного знали, робили собі канапки і дуже багато говорили. Форум видавців починався як одноразова акція.

Як знаходили гроші на проведення?

— Коли готували другий Форум, відчували причетність до чогось надзвичайного. Я подалася в міську адміністрацію просити підтримки. На той час при владі у Львові були демократичні сили, дисиденти. На мене подивилися і спитали: "Ви що, інваліди, щоб вам помагали?" Це мене протверезило. Тоді я зробила помилку — вирішила ні на кого не розраховувати. До 2001 року ми все робили за власний кошт, без спонсорів.

Хто був найвідомішим гостем Форуму за ці роки?

— Перша зірка світової величини, яка до нас приїхала, — Паоло Коельйо. 2004 року я шукала кошти на фестиваль. Керівник однієї фірми каже: "От якби ви привезли Паоло Коельйо, я б вам дав гроші". Тоді я поняття не мала, хто то такий, але відповіла: "Лєгко!" За кілька тижнів отримали відповідь, що письменник згоден. Ми мали оплатити йому, його агентці й перекладачці дорогу, проживання та розважальну програму у Львові. Поки домовлялися, спонсор передумав давати гроші. На щастя, знайшли українське видавництво "Софія", яке друкувало книги Коельйо. Воно оплатило приїзд. Це було дуже дорого, бо гість ще зажадав поспівати з Борисом Гребенщиковим. Довелося тягнути російського рокера до Львова — той був щасливий. Коельйо неймовірно популярний. Його рвали на частини під час автограф-сесії. Увечері святкували в кафе "Лялька". Коельйо говорив багато про дружбу і що не зраджує свого видавця, хоча йому надходили вигідніші пропозиції. За рік він покинув українського видавця і перейшов до російського.

Чим відрізнятиметься цьогорічний Форум?

— Безпека — дуже серйозне питання. Коли 2001-го утворився затор на сходах і люди 40 хвилин не могли зрушити з місця, було страшно. Після того ми організовували односторонній рух. Зараз треба справитися із загрозами провокацій. Добрі люди позичили нам потужну систему відеонагляду, інші обіцяли дати додаткову охорону. Рамки не допоможуть, бо їх треба сотні, щоб пропустити стільки людей. Ми запланували понад 800 заходів, а письменників приїде навіть більше, ніж торік.

×