"Я рада була б убити вас задарма"

 

— Купіть печінку! — бігає по сцені з бутафорським органом акторка Ксенія Баша-Довженко. Її героїня Квітка заради родини готова продати свої органи. 3 вересня у столичному театрі Франка відкрили новий театральний сезон виставою "Квітка Будяк". Її поставив художній керівник театру Станіслав Мойсеєв.

— У виставі є сцена зґвалтування Квітки, — каже у фойє перед спектаклем хореограф 36-річна Ольга Семьошкіна. — Спершу думали показати її так, як є. Потім із режисером вирішили, що буде забагато соціалки. Тому актриса відігрує цю сцену сама, пластикою. Часом це виглядає навіть жорсткіше.

Героїню ґвалтують двоє хлопців у спортивних костюмах на столичній окружній. Там вона намагалася заробити проституцією. Квітка хоче допомогти родині. Її батько пиячить через звільнення з роботи. Родині нічим виплачувати кредит за квартиру. Сестра-інвалід потребує постійного догляду.

— 10 тисяч доларів? Я стільки дорого коштую? — персонаж 56-річного Богдана Бенюка домовляється із Квіткою про ціну власного вбивства. Дмитро Магар — директор збанкрутілого заводу. Планує злочин, щоб родина отримала страховку. Квітка погоджується вбити його.

— Ви коштуєте більше, — жартує дівчина.

— Більше не дам.

— Я згодна на 10. Тим більше, я рада була б убити вас задарма.

П'єсу для франківців написала драматург 38-річна Наталія Ворожбит за мотивами твору Миколи Куліша "Маклена Ґраса". Її письменник створив 1933-го на основі реальних подій. За чотири роки Куліша, в'язня Соловецького табору, розстріляла радянська влада.

— Сюжет залишився той самий, але герої та соціальні смисли інші, — каже Наталія Ворожбит. — У Куліша Магар — це однозначний злодій. Я намагалася виправдати його, тому вигадала лінію сильної любові до доньки.

Мене не пускали на перші репетиції. Лише тоді, коли вже нічого не зміниш. Завжди важко сприймаю постановки на свої тексти. Сцену зустрічі Квітки з феміністкою уявляла інакше. Це сон дівчини, у якому до неї приходить образ чи то мами, чи то вчительки. Вона намагається сподобатися Квітці, а не лякати, як у виставі. Вийшло химерно і схоже на дівчат із "Фемен". Я не хотіла їх ображати.

У виставі багато політичних сцен. З екрану на сцені герой, депутат Потоцький, агітує за себе.

— Він втілює багато партій. Наприклад, комуністів, бо говорить на червоному фоні. Крім того, він ще й Янович по батькові. От тепер Мойсеєв не знає, чи підпишуть із ним наступний контракт художнього керівника театру, бо термін сьогодні закінчується. Каже, прогуляємося на прем'єру і повернемося додому, — сміється 42-річна акторка Римма Зюбіна, дружина режисера Станіслава Мойсеєва. На виставі сиділа в середині партеру, позаду чиновників із мінкульту. — Театр повинен трошки відійти від чистого романтичного мистецтва. Він не може бути осторонь подій у країні. У Молодому театрі граю королеву Марію Стюарт. Шиллер написав п'єсу 200 років тому. Сьогодні вона звучить, як гімн Юлії Тимошенко. Зі сцени говорю про продажні суди, незаконне засудження, і що претендую на владу в цій країні. А можна було поставити виставу про кохання королеви. Театр і кіно повинні бути збудниками.

Спектакль триває 3 год.

— Вистава новаторська. Найбільше мене зачепила передостання сцена, коли Магар прощається з дочкою, — ділиться враженнями міністр культури Леонід Новохатько, 59 років.

— Чи не образяться політики? — запитую.

— А нехай собі, як знають, божеволіють, конають, — усміхається міністр. — Мистецтво — набагато вище, чистіше і складніше, ніж політика. Може, це не сподобається політикам, вони вважають свій цех найпопулярнішим. А я міністр культури, а не політик.

×