У суботу в Харківському театрі опери і балету відбувся заключний концерт українського туру Ґорана Бреґовича, 55 років. Маестро привіз до України свій знаменитий "Весільний та похоронний оркестр". У світі Бреґовича знають насамперед за музикою до фільмів його земляка — режисера й музиканта Еміра Кустуріци.
На перший концерт — 13 березня у Дніпропетровську, боснійський серб спізнився на три години.
— Виліт через Відень затримали на день, — пояснила прес-аташе Наталія Нагорна. — Довелося летіти чартерним рейсом "Белград–Дніпропетровськ". Потрапивши нарешті до Дніпропетровська, Бреґович лаяв усі літаки, разом із пілотами. Його виступ у Палаці спорту затягся далеко за північ.
В Україні він виступає вдруге. Обидва тури профінансувала одна з політичних сил, котра прагне потрапити до парламенту, — "Віче". Раніше Бреґович іще був у Києві проїздом, прямуючи на музичний фестиваль у Душанбе.
— Спочатку з нами навіть розмовляти ніхто не хотів, — розповіли організатори. — Та після того як прискіпливий менеджер Бреґовича Марія передзвонила менеджерам Чезарії Евори, Ела Ді Меоли, Кенні Ґарета — артисти, яких ми вже привозили в Україну, погодилась.
Крім Харкова, Бреґович виступив у Запоріжжі, Донецьку й Одесі. Київ боснієць обминув. У харківському аеропорту його зустрічали на "Мерседесі", а 45 музикантів оркестру розташували в автобусі. Дорогою сербів і трьох македонок розсмішила назва магазину — "Дженіфер": так звуть одну з учасниць їхнього оркестру.
Вообще-то мы слушаем нашу, русскую музику
Поселили музикантів у готелі "Харків", біля найбільшої у Європі площі Свободи. Навпроти пам"ятника Леніну, біля підніжжя якого рівними рядами розташувалися намети під помаранчевими стягами.
— Я знаю Україну, її весь час показують по телевізору, — хвалиться Бреґович журналістам. І пояснює, що любить грати на безкоштовних концертах — чи то в Римі, чи в Харкові, чи в Лінкольн-центрі у Нью-Йорку.
На виступ пускають за за-прошеннями, які заздалегідь розповсюдили серед харків"ян.
Концерт транслюють на великий плазмовий екран біля театру. Будь-яке інше фільмування суворо заборонене.
— Це наївно, — махає рукою Бреґович. — Хто захоче — запише. Я сам з країни, у якій купа піратів.
Одночасно із виступом Бреґовича в оперному театрі працює ярмарок білоруських товарів. Глядачі прицінюються до імпортного трикотажу і косметики.
— Я не знаю цього композитора. Чув краєм вуха, — зізнається 50-річний бізнесмен Петро Бобир. Він у діловому костюмі та синій краватці.
16-річні Оля та Настя здають у гардероб свої куртки.
— Вообще-то мы слушаем нашу, русскую музику, — каже одна.
На сцену музиканти виходять у сербських строях. Бреґович збирав свій оркестр у глибинці — на весіллях і похоронах. Дехто навіть не вміє читати. Маестро — у традиційному білосніжному костюмі, зі склянкою віскі. Він умощується на стільці, бере електрогітару й починає диригувати хором, сидячи до нього спиною. По праву руку від маестро — племінник Алан Демалич, задає на барабані ритм у запальних мелодіях. У повільних він бере до рук акордеон або сопілку. Алан дуже схожий на Бреґовича, лише хвилясте волосся русявіше, ніж у дядька.
— Наступного року, може, привезу в Україну свою рок-оперу "Кармен", — обіцяє Бреґович на прощання. — У неї щасливий кінець.
2 
1
Коментарі