В Італії на скелястому мисі, біля затоки Сан-Монтано, стоїть розкішна вілла. Тут 2 листопада 100 років тому народився італійський режисер Лукіно Вісконті. Земляки називали його Лукіно Неперевершений.
Батько Джузеппе Вісконті — аристократ. Був меценатом знаменитої опери "Ла Скала". Мати Карла Ерба — донька багатого промисловця. Семеро дітей Вісконті займалися іноземними мовами, спортом, музикою. Лукіно вчився гри на віолончелі, захоплювався оперою і кіньми.
Наприкінці 1930-х Лукіно поїхав до Парижа. Там за рекомендацією модельєрки Коко Шанель влаштувався асистентом до французького режисера Жану Ренуара. Той працював над фільмом "Заміська прогулянка". Це стало початком режисерського шляху Вісконті.
Та через п"ять років розпочалася Друга світова війна. І Лукіно зблизився з італійськими комуністами. Укривав у своєму домі людей, яких переслідували фашисти. Допомагав солдатам бігти з німецького полону. В Римі Лукіно навіть заарештовало гестапо. Він дивом уникнув страти.
Вісконті славився деспотичним суперечливим характером
У 1943-му Вісконті власним коштом знімає перший фільм "Одержимість" за романом американця Джеймса Кейна "Поштар завжди телефонує двічі". Стрічка стала знаменитою. Це була перша ластівка течії "неореалізм" у кіно. Основна її риса — показувати на екрані лише правду життя, без прикрас.
У 1951 році Віконті зняв фільм "Найгарніша". Там одну з кращих своїх ролей виконала італійка Анна Маньяні.
Лукіно Вісконті славився деспотичним суперечливим характером. На знімальному майданчику він сварився з італійцем Марчелло Мастрояні. Анні Маньяні навпаки, надавав повну свободу. Але Вісконті вмів розкривати талант. Завдяки йому світ заново відкрив французьких акторів Анні Жирардо і Алена Делона (фільм "Рокко і його брати", 1960 рік). А також красу француженки Шарлотти Ремплінг. Вісконті набирав акторів до стрічки "Загибель богів" і випадково побачив Ремплінг.
— Вона буде у мене грати, — сказав.
— Це ж зовсім дівчисько, їй 22 роки, а вам потрібна зріла жінка, — заперечили йому.
— Це дівчисько зіграє кого завгодно. Вона велика акторка, — хмикнув режисер.
Сама ж Шарлотта поняття не мала, з ким має справу. Прийшла на студію, підняла ніс і нахабно запитала:
— Де тут ваш? як його? Вісконті? Мені телефонували від нього. Класик мало не зомлів. Не від нахабності акторки. А від щастя, що вона — саме та, кого він шукав. За весь час зйомок Вісконті дав Шарлотті єдину вказівку:
— Зіграй так, щоб мені сподобалося. І вона грала.
У 1972 року Вісконті взявся за фільм "Людвіг" про короля Баварського. Наприкінці зйомок у нього стався інсульт. Його частково паралізувало.
Восени 1974 року Вісконті береться за фільм "Сімейний портрет в інтер"єрі". Але залишив роботу. Бо упав і зламав шийку стегна. Знову крісло-коляска. Сильна застуда прискорила кінець. Лукіно Вісконті пішов із життя 17 березня 1976 року. На його могилі написали: "Він обожнював Шекспіра, Чехова і Верді".
4 
1
Коментарі