30 серпня – 9 вересня в Італії пройшов 74-й Венеційський кінофестиваль. Про найцікавіші фільми розповідає критик Антон Філатов, 29 років
"Форма води", США, режисер Гільєрмо дель Торо, головна нагорода Венеційського кінофестивалю "Золотий лев"
"Ми з ним подібні: самотні й оточені ворожим світом", – зізнається сусідові про свою любов прибиральниця Елайза. Німа з 4 років жінка працює в таємній лабораторії уряду США в місті Балтимор. Туди з Амазонки привозять невідоме науці створіння – людину-амфібію. Має синьо-чорну шкіру, зябра й чорні очі. Жінка закохується в неї. Дія фільму відбувається 1962 року, в розпал холодної війни. За істотою полює радянський шпигун Міхалков. Американці проводять болючі експерименти. Без слів бранця розуміє лише Елайза. Разом слухають музику і танцюють. Те, над чим ламає голову купа спеціалістів із фізіології, вдається прибиральниці – налагодити живий контакт із людиною-амфібією.
У першій половині ХХ ст. монстри майже завжди були метафорою чужого, ворога суспільства й держави, яких треба знищити. Від протиприродності Дракули, Франкенштейна глядач здригався. У картині мексиканця дель Торо лякають люди. Вони готові на все задля досягнення своїх цілей. У лабораторії, де працює Елайза, з'являється агент-красень, холоднокровний садист. Між двома чоловіками вона обирає не альфа-самця, а безпорадну амфібію. Вирішує врятувати його.
Вода набуває форми будь-якої посудини – власної не має. Гільєрмо дель Торо говорить, що так само влаштована любов.
Фільм "Форма води" – не тільки історія кохання, а й політичне висловлювання. Режисер виступає проти нетерпимості й тоталітаризму, завжди – на боці слабшого чи меншини: дітей, жінок, калік, гомосексуалістів, інтелігентів, монстрів.
"Три білборди за межами ЕббінгА, штат Міссурі", Велика Британія, США, режисер Мартін Макдонах, нагорода за найкращий сценарій "Золоті Озелли"
"Жертва є, а арештів досі немає, як же так?" – три рекламні щити зі зверненням до шерифа розмістила на виїзді з міста головна героїня фільму. Її доньку зґвалтували і вбили. За сім місяців злочинця не знайшли. Досі місто співчувало жінці, але поступово налаштовується проти. Всі симпатизують шерифу, якого вважають гідною та чесною людиною. Яскраві білборди порушують спокій провінціалів. Їх дратує наполегливість жінки в пошуках справедливості. Спочатку Мілдред умовляють відступити, потім – погрожують. Вона не здається, а йде в наступ.
Незабаром про першопричину конфлікту починають забувати. Винесений на білборди скандал спричиняє хвилю агресії. Режисер робить героєм-одинаком власницю будівельної крамнички. Звичний для вестерну поділ на "хороших" і "поганих" тут перестає діяти. У кожного персонажа є своя правда, і тому він упевнений, що захищає її. Хто вбивця – не тільки залишається невідомо, але й втрачає значення. Співучасниками злочину так чи інакше є всі жителі Еббінга.
У стрічці чимало динамічних сцен, якісних діалогів. Мартін Макдонах – прекрасний театральний драматург. Це далося взнаки.
"Вікторія й Абдул", Велика Британія, США, режисер Стівен Фріз, позаконкурсна програма
Під час прийому на честь 50-річчя правління англійської королеви Вікторії до її ніг упав 24-річний індус Абдул Карім. Це сталося 1887-го. Між монаршою особою та простолюдином різниця у віці 44 роки. Але Абдул стає останнім фаворитом Вікторії. Їхні стосунки тривали 15 років, до самої смерті королеви. Вікторія мала титул Імператриці Індії. Абдул Карім став для неї вікном у східну культуру. Він напам'ять знав Коран. Королева вивчила його рідну мову урду, вела нею щоденник. Саме ці записи використали при створенні сценарію стрічки. Всі інтимні моменти стосунків залишилися у таємниці. Будь-які документи, що могли б про них розповісти, знищили рідні Вікторії одразу після її смерті.
У фільмі наголошується, що стосунки "учень – наставник" не залежать від становища в суспільстві. Кожен може бути для когось учителем.
3 
1
Коментарі