Ані дня без приколу! — здається, це гасло стало домінантою зовнішньої політики Росії. Після Естонії, яку Москва атакувала за перенесення з центру Таллінна радянського монумента, дійшла черга й до України. Академік Микола Жулинський у тім самім, що й "шоколадник" Петро Порошенко, санкт-петербурзькому аеропорту успішно почав перехід зі статусу радника президента ледь не у статус національного героя.
Але минулого тижня відбувся не просто "баш-на-баш" Дугіна на Жулинського. У ляльководів цього процесу завдання дещо вище, ніж простий обмін хоч і розкрученими, але ж не ключовими персоналіями внутрішньої політики. Ідеться про перетворення зовнішньополітичних ексцесів у внутрішньополітичний процес. І зрозуміло, що центр моделювання такого сценарію — саме в Росії. Яструбине крило росполітикуму давно навчилося конвертувати зовнішньополітичні інтриги у внутрішню гру.
Утім, часом така конвертація вигідна кожній зі сторін. Козацькі гуляння в Криму виявляються штукою малокорисною в смислі міжнародному — чого тільки варта анекдотична згадка про участь в них якогось молдавського козацтва. Але для загальноукраїнської ідентичності все це надзвичайно корисне. Он "Пора" вже хоче відкрити там пляжний сезон, і "Тризуб" разом із УНСО, і "Братство" перегрілося у Києві.
"Пора" хоче відкрити в Криму пляжний сезон
Є ще багато зовнішньополітичних речей, які можуть згодитися для внутрішнього вжитку. От стоїть Україна на порозі НАТО. І проблема не в тому, що більшість населення не підтримує прагнення пришвидшити вступну процедуру, а в тому, що членство в Альянсі передбачає певний внутрішній демократичний стандарт. Дотримання комплексу свобод — слова, вибору, пересування, віросповідання і таке інше. І до того ж — повагу до майнового права. Ці стандарти не потрібні зараз стороні, чиї виборці проти НАТО, яка продовжує захоплювати майно й досі не нарвалася на гідну відсіч, не почала втрачати. Та коли маятник хитнеться в інший бік — ой як знадобиться натівський стандарт саме в площині захисту свобод.
Днями відбулося засідання "Великої вісімки". Членство Росії в ній — лише аванс майбутній демократизації. Усі чудово розуміють, що за жодним із параметрів Росії у тій "вісімці" робити нічого. Хіба що володіння ядерною зброєю якось це виправдовує. Але і це членство перетворилося для російського істеблішменту виключно у фактор внутрішній. Тільки ось уже й Естонія так само для внутрішнього політичного вжитку розігрує ініціювання вигнання Росії з "Великої вісімки". Так, ніби вона входить до цього об"єднання.
Український політклас також вчиться досить швидко. НАТО, Росія, російська мова, ЄЕП — список використовуваних для внутрішнього вжитку зовнішньополітичних питань чекає на розширення. Зараз український арсенал нині трохи куцуватий. Але це не надовго.
3 
1
Коментарі